Те, до чого додумалася моя дружина, спаде на думку не кожному.
Це інші жінки тягають з магазинів важкі сумки, і повертаються додому геть без настрою!
Моя – не така. Зайшовши після роботи в супермаркет, вона просто набирає у візок усе, що потрібно. Докотивши візок до каси і розрахувавшись, вона дивиться, наскільки важка буде ноша і чи подужає вона донести все це додому самостійно.
Бувають моменти, коли моя дружина легко справляється з доставкою покупок. Але якщо вона розуміє, що не «потягне» вміст візка, то перекладає покупки в камери схову. І йде додому – з ключами від камер, зрозуміло.
Іде собі без нічого, на підборах, гарною ходою – не зігнувшись під вагою своїх господарських сумок, а легко і спокійно.
Вдома вона вручає мені ключі від камери зберігання та відправляє мене до супермаркету – забирати покупки. І я, до речі, йду туди зі спокійною душею – оскільки розумію, що мені (на відміну від багатьох чоловіків) вже точно не випаде купити щось «не те» і не потрібно буде шукати рис саме того кольору і тієї фірми, яка сьогодні наснилась дружині. Х-а! Все вже куплено до мене! Мені ж залишається лише доставити товар додому. Тому замість усяких там списків у моїй кишені – ключі від камери схову.
Скажете, моя дружина – не геній?
Передрук без гіперпосилання на intermarium.news -заборонено.
Головна картинка – pexels.
