Заміж виходила по любові. Мені 20, а йому – 25. Закінчив технічний університет. Батьки допомогли з роботою і допомогли влаштуватися на велике підприємство, де добре платять. Також дали на перший внесок на квартиру, а потім він сам платив за іпотеку.
А тепер про себе: я навчалась у педагогічному, жила в гуртожитку, писала курсові, щоб підробити. Сама з селища, де залишилися мама і молодша сестра. Їм ще потрібно допомагати грошима. Батько давно пішов з сім’ї і на цьому все. З майбутнім чоловіком нас звів інтернет.
Почали зустрічатися, після вирішили жити разом, і я переїхала до нього. Одружилися, а через шість місяців у нас з’явився син. Торжество було скромним, але і його оплатили батьки чоловіка. Приїхала мама з сестрою і за готель теж довелося платити батькам чоловіка.
Просто я вирішила поглянути на себе з боку, тобто об’єктивно все оцінити. Так, як бачить мене свекруха. Раніше я дивилася очима «любов все подолає», а тепер з її сторони.
З першого дня я назвала свекруху мамою, якось так вийшло само по собі. Адже я стільки турботи від своєї рідної матері не отримувала! Вона одягала мене повністю, а коли дізналась, що я стану мамою, то стала купувати все найсмачніше і корисне мені. З’явився Даня.
Два роки синочка мені захотілося відзначити більш розкішно. Замовила красиві кулі, дорогий торт і оплатила послуги професійного фотографа. Запросила бабусю і дідуся Дані, а також хресних. На стіл приготувала багато різних страв. На відзначення дня народження витратила чимало.
Я помітила з порога, що у свекрухи немає настрою. Вона все свято просиділа мов сич. На кухні ми з нею перетнулися, і я запитала, що таке. Тоді і дізналася про себе багато цікавого. Син її один працює, а я такі свята влаштовую. Що він уже кілька днів в одній сорочці на роботу ходить і ще голодний до того ж. І багато ще чого додала. Але в кінці вона сказала те, що я в їхню родину прийшла на все готове, вони мене одягли обігріли нагодували і я повинна бути вдячною за те, що мене взяли заміж. Пізніше свекруха вибачалася за свої слова, мало не плакала пояснюючи, що на неї тоді щось найшло і вона геть такого навіть і не думала ніколи, але забути це неможливо.
Спочатку я образилася, а потім задумалася. Живу я в квартирі чоловіка, а у самої нічого немає. Якщо раптом що трапитися, як бути? Інститут так і не закінчила, не працюю, свого житла немає. Проплакала дві ночі поспіль, а після прийняла рішення шукати роботу і відновлюватися в інституті. Завдяки свекрусі я усвідомила багато чого. Але мамою поки перестала називати. Можливо пізніше.
Передрук без гіперпосилання на intermarium.news – заборонено.
Головна картинка – pexels.
