fbpx

Тому, коли через півроку чоловік із сяючою посмішкою намалювався на порозі, я рада не була. У будинок я його не пустила, відправивши за місцем прописки – до мами. Це його так здивувало, який день ходить і нагадує, що ми сім’я. Я так вже не вважаю. У родині не роблять так, як зробив він

Чоловік півроку тому заявив, що хоче взяти перепочинок від сімейного життя. Він втомився, йому не милий білий світ, хочеться дихати на повну, а ми з сином йому тільки заважаємо. Зібрав сумку і втік. Нещодавно з’явився, каже, що відпочив і готовий з новими силами починати знову. А я його в будинок не пустила, нехай далі відпочиває.

У нас з чоловіком за плечами десять років шлюбу і восьмирічний син. Живемо в моїй квартирі, яка перейшла мені від бабусі, точніше, зараз вже тільки ми з сином живемо. Я думала, що у нас міцна сім’я а ось півроку тому чоловік заявив, що він втомився.

Погоджуся, останні два роки в нашому житті пройшли дуже напружено. Була не здорова моя мама, свекруха, були негаразди з роботою у обох, син мав недугу і підозрювали, що там щось серйозніше, але не підтвердилось. Але ми вистояли, не зламалися.

У минулому році чоловіка звільнили з роботи. Він просто розклеївся, зваливши на мене всі обов’язки. Я і працювала, і готувала, і з сином займалася, і до мами їздила доглядати, і за свекрухою дивилась – все було на мені. А чоловік ходив з мовчки, багато спав і дивився телевізор, кажучи, що у йому ніщо не миле.

Мені навіть дивитись на нього ніколи було, крутилася, як білка в колесі. Але він просидів так відносно недовго – всього три місяці, а потім вийшов на нову роботу. В окладі майже не втратив, але обов’язків там було побільше.

Чоловік став пізніше приходити, втомлений і без гумору узагалі. Я взагалі теж вдома не сиділа, а працювала, встигала по дому і до батьків. Нехай я і ближче працюю, але теж роблю дуже багато, мені теж хочеться прийти додому і витягнутися на дивані, тільки я собі це дозволити не могла, на відміну від чоловіка.

Почали з’ясовувати стосунки часто і ініціатором була далеко не я. Попросиш чоловіка помити посуд після вечері – все, понеслося.

— Та я взагалі-то з роботи, я взагалі-то втомився!

А я з курорту приїхала, де місяць в релаксі провела? Звичайно, я відповідала. А хто таке терпіти стане?

Він сам навіть матері своїй не дзвонив, щоб дізнаватися, як у неї здоров’я, як справи, чи потрібно щось. Це теж робила я. Їздила до неї зазвичай теж я, до речі. Це ж чоловік втомився, а я-то що?

Бувало, що могли не розмовляти тиждень. Він ходив і демонстративно на мене ображався. Але я не звертала увагу, подується і перестане. А мені треба у сина уроки перевірити і вечерю приготувати. Сил не було вже грати в такі ігри.

В один момент чоловік почав демонстративно збирати сумку. Коли зрозумів, що навідних запитань від мене не дочекається, сам прийшов, щоб заявити, що він втомився і бере перепочинок.

– Наші відносини зайшли в глухий кут, але я не хочу все обривати. Мені потрібно відпочити і все переосмислити, а потім я повернуся і ми поговоримо.

Зібрав сумку і пішов, як пізніше виявилося, до мами. Вона мені сама подзвонила через годину. А я і сама не в курсі, що там у нас відбувається. Цирк якийсь. Вона вмовляла мене з ним поговорити, але вже ні, у мене теж гордість є, по факту це він від мене пішов.

Відпочивав чоловік півроку. За цей час з’ясувалося, що син може сам прибирати в домі і закидати речі в пралку ще до мого приходу. Повертаюсь, а в домі порядок, речі лиш перевісити деякі правильно, а на кухні начищена картопля в мисці, лиш смаж чи вари. А нам двом сковорідки картоплі і каструльки супу вистачає на три дні, тобто не треба стояти біля плити щодня. А ще стало в рази менше прання і прибирання.

Плюс відпала необхідність їздити до свекрухи, у неї там син квартирує, який і опікується маминими потребами. Я зрідка телефонувала, але більше з ввічливості. Чоловік мені не дзвонив, він періодично розмовляв і бачився з сином, та й годі.

Загалом, за цей час у мене життя стало трохи краще. Так, стало поменше грошей, але і негараздів теж стало в рази менше. Тому, коли через півроку чоловік із сяючою посмішкою намалювався на порозі, я рада не була. У будинок я його не пустила, відправивши за місцем прописки – до мами. Це його так здивувало.

Я зрозуміла, що пройшли всі почуття до цієї людини. Навіть повага зникла, бо за півроку він ні разу не поцікавився, як ми тут взагалі виживаємо. Відпочивав він. Ось і нехай продовжить відпочивати далі. Я себе теж не на смітнику знайшла, щоб таке ставлення терпіти.

Тим більше, що місця в моєму будинку для нього немає. Через тиждень забираю маму до себе, щоб не мотатися кожен день. Вона буде і по дому допомагати, і з дитиною буде доки я на роботі. а квартиру її здамо, десять тисяч нам зовсім не зайві.

Чоловік який день ходить і нагадує, що ми сім’я. Я так вже не вважаю. У родині не роблять так, як зробив він.

Передрук без гіперпосилання на intermarium.news – заборонено.

Головна картинка – pexels.

You cannot copy content of this page