У воістину казковому будиночку діти проводять весь свій час. І навіть не викликає сумнівів, чому. Він настільки просторий і затишний, що навіть дорослому захотілося б там трохи пожити. Джерело
У Мічигані Адам Бойд побудував двоповерховий ігровий будинок висотою сім метрів для двох своїх дочок – п’ятирічної Ейвері і дворічної Вайолет.
Читайте також: Площа цього будинку всього 78 кв.м. Але ви тільки подивіться, яка краса чекає на вас всередині
У будинку двометрові стелі, а стіни пофарбовані в два відтінки фіолетового кольору: більш темний відтінок для Ейвері, а світлий – для Вайолет.
До будинку прилягає великий дитячий майданчик з гірками, гойдалками і тренажерами.
Однак батько справлявся з будівництвом не поодинці: йому допомагала п’ятирічна Ейвері, яка була натхненна ідеєю створення будиночка.
“Допомога Ейвері була найкориснішою. Вона шліфувала деталі, і їй це дуже подобалося”
Адам Бойд
Усередині чоловік обладнав будинок м’якими меблями, килимками й іграшками – і вийшло досить затишно.
Тепер увесь свій час вони проводять тільки там і навіть приймають гостей у своїй вітальні. Так, в ігровому будиночку є вітальня.
Проект Бойда вийшов настільки вдалим, що тепер він планує власний бізнес по будівництву ігрових комплексів для дітей.
Популярні статті
- Ну а що я мала робити? Стоять вони навпроти мене і аж світяться обоє щастям. Прямо при ньому казати: ” Доню схаменись, куди ти свою голову сунеш?”. Мені виховання такого зробити не дозволяє та й він ніби хлопець непоганий
- Є такі люди, які в місті просто не можуть жити, все на них тисне, нема чим дихати, нема на чому оку спинитися. Я саме така людина і хочу вам розказати, як я колись давно їхала в місто за «женихом» та мало не втратила сім’ю і себе
- — Краще б ти не дарувала мені ніякої квартири, – сказала донька захлипавшись. – Більше негараздів після твого подарунку ніж радості в моєму житті.
- Принесла я чоловіку отой судок і як було, на постіль перед ним поклала: “Або кажи щось свої мамі, або відвозь назад у село. Я вже більше не можу такого терпіти, ну скільки ж можна?”
- Заїхали мої племінники і наче перші тижні лиш до всього приглядалися і характеру не показували, а потім потроху-потроху вже я почала розуміти, що я в своєму домі не ґаздиня. Не там стала, не там сіла, не те з’їла. А я ж за собою бачу, що я все гірше до ліжка гнуся