Ця випадкова зустріч могла б змінити все моє життя. Шкодую я чи ні про те, що так нічого і не сталося, не можу відповісти чесно навіть сама, але те, що згадую її ось уже вісім років, це правда. Згадую з якимось щемливим почуттям, перебираю в пам’яті всі деталі і старанно знову відкладаю кудись на дно душі, щоб не ятрити себе.
Читайте також: Європа може і почекати, а ми вже не можемо чекати, нам розширюватися потрібно. Чи має матір право на мрію
Після великого скaндалу з чоловіком я забрала дитину і поїхала в інше місто до мами, щоб заспокоїтися і, чого вже гріха таїти, подумати про майбутнє, так як була близька до розлучення, як ніколи. Мама зраділа, і, оскільки я вирішила поки її не засмучувати, в будинку був святковий настрій, адже не так часто я можу відвідувати їх. Наговорившись вдосталь, мама стала мене відправляти погуляти, зустрітися з однокласниками, колишніми подругами. Хоча мені і не хотілося вибиратися з дому в дощовий листопад, але в сотий раз запевняти маму, що у нас з чоловіком все гаразд, а не приїхав він тільки тому, що багато справ, я вже втомилася. Тим більше, що чоловік, зателефонувавши один раз і наразившись на мою грубу відповідь, більше не дзвонив, що було важко пояснити мамі.
Спілкуватися ні з ким не хотілося. Особливо похвалитися перед подругами було нічим. Я бродила по вулицях і думала, як жити далі, відчувала себе нещасною, самотньою, нікому не потрібною. Здавалося, що нічого хорошого більше вже не буде. Я ображалася на чоловіка і злилася на нього, намагалася прийняти хоч якесь рішення і не знаходила виходу.
Я завжди була зразковою дружиною, чоловіка любила і поважала, а ще переконана була, що він – чоловік – дан один і до кінця життя. Ну, ось така несучасна я була, даром, що провінціалка. Ми зіткнулися з ним на сходах супермаркету. Високий і потужний, він буквально змів мене з ганку прямо в брудну рідину, а випала з його рук пляшка коньяку розбилася і зросила мене зверху їдким запахом спиртного. До моєї депресії додалося ще і відчай – як я тепер мамі на очі з’явлюсь- брудна і смердить спиртним ?!
Чоловік, не перестаючи вибачатися, підняв мене, поставив на ноги, заглянув в очі і переконався, що сама я ціла. Оглянувши мій одяг, він став заспокоювати – машина поруч, термінова хімчистка в його будинку, через годину я буду в повному порядку, а він готовий компенсувати мені незручність.
Не дуже розуміючи, що роблю, я сіла в його машину. Дублянку взяли і пообіцяли через 2-3 години привести в порядок. І тільки тепер я зрозуміла, що перебуваю роздягнена в іншому кінці міста. У брудному одязі повернутися додому було неможливо, а без одягу – тим більше.
Мій мимовільний кривдник був дуже уважний, він запросив мене до себе, щоб я почекала, поки почистять одяг. Клянуся, що я, заміжня жінка, ніколи б не прийняла таке запрошення, але тут, немов туман в голові. І я погодилася – подзвонила мамі, що затрималася у подруги і зробила крок назустріч чомусь, що і сама не розуміла в ту мить.
Він був неймовірно привабливим, як раз таким, якого я малювала ще в своїх дівочих мріях – високий, потужний, але не «качок», елегантний, по-чоловічому красивий і з уважними, злегка глузливими очима. Від нього йшов якийсь неймовірно привабливий запах, і, коли його сильні руки підтримували мене, мої ноги відмовлялися йти, а голова просто паморочилося. Це було наслання.
Моя скромність не бралася під ніяким випробуванням, бо чоловік був ввічливий і коректний. Він проводив мене в не дуже обжиту, хоча і чисту квартиру, посадив в крісло і відправився варити каву. Я оглядалася, прислухаючись до його телефонної розмови. А далі – запах кави, його пильні очі навпроти, голос, і все повний туман, в якому розчинялася я сама – зовсім не віддаючи собі звіт в тому, що роблю.
Я не буду описувати той вечір і ніч. Ми пили каву і якесь винo. Потім звідкись взялася моя дублянка вже зовсім чиста. Начебто я робила спробу піти додому, але чомусь залишилася і навіть зателефонувала мамі, що не прийду ночувати. А дал. Хочу тільки сказати, що ніколи зі мною не було і більше не буде такого. Іноді мені здається, що я взагалі все це придумала, адже не може бути такого щемливого,захоплення, насoлоди, єднaння двoх людей, зовсім нeзнайoмих, чужі раптом стали одним цілим.
І тільки вранці, прокинувшись в чужій квартирі, я немов прокинулася і жaхнулася того, що накоїла. Поки він спав, я тихенько одяглася і вислизнула за двері. А вдома мене чекав сюрприз – приїхав чоловік, щоб забрати нас з донькою додому. Важко описати те, що я відчула: сором і сум’яття, образу і радість, злість і каяття – все змішалося, але рішення прийшло в одну мить: ми тут же зібралися і відразу ж поїхали додому.
Я ніколи навіть натяком не дала чоловікові зрозуміти, що зі мною трапилося в ту ніч, а він, знаючи мене, як вірну і люблячу дружину, навіть і подумати не міг про зраду. Що я сама думала про все це, коли схлинули прuстрасті? Коли ми сварилися з чоловіком, я починала жаліти, що тоді втекла. Представляла, як могло б змінитися моє життя, якби ми прокинулися разом … Коли у нас з чоловіком було все добре, я раділа, що не піддалася спокусі і не зруйнувала сім’ю. Але одне скажу абсолютно точно – я ніколи не пошкодувала, що ЦЕ було. Нехай половину я сама собі придумала, і все було набагато простіше, але я ТАК відчувала і відчуваю досі. Я пам’ятаю цю ніч так виразно, наче вона була вчора. І ще я часто думаю, а згадує той чоловік, чийого імені я так і не дізналася, про сумну дівчині в забрудненій дублянці, яка промайнула в його, напевно багатому на події житті? І мені чомусь дуже хочеться, щоб згадував, хоч зрідка, хоча б краєчком свідомості
Ірина
