Тетяна Карнідал живе в Південній Кореї і добре вивчила чим живе народ цієї країни. Як би довго ти не жив у Кореї, ти все одно залишаєшся чужинцем. Джерело
Посміхатися і роззиратися на всі боки у Сеулі може хіба що приїжджий – мешканці цього міста суворі та цілковито віддані роботі, каже Тетяна Карнідал, що живе в Південній Кореї.
Потрапивши до Сеула вперше, відразу розумієш – це складна система, в якій потрібно бути сильним. Це місто моди і прогресу, а люди тут здаються втомленими та байдужими.
Читайте також: Батьки, НІКОЛИ не викидайте молочні зубки своєї дитини. Одного разу вони можуть врятувати їй життя
Пересуваючись містом на метро, сеульці дивляться виключно в телефони – хтось переписується в популярному тут месенджері KakaoTalk, хтось читає новини. Але абсолютно ніхто не дивиться навкруги й на інших пасажирів.
Причому мешканці Південної Кореї, навіть її столиці, досі дивуються іноземцям. Ще десять років тому гостей з‑за кордону тут практично не було. А тепер сюди їдуть працювати в місцевих компаніях або викладати англійську. До речі, з англійською у місцевих великі проблеми.
Хоча розв’язувати питання володіння іноземними мовами вже розпочали на державному рівні. Віднедавна англійську ввели в програму дитсадків. А чимало школярів молодших класів впевнено заявляють, що в майбутньому стануть дипломатами.
Якщо запитати корейську дитину про її улюблені заняття, то першим вона назве читання. Неймовірно, але в Кореї після школи діти не рушають гуляти. Вони закидають сумки з підручниками додому, а потім ідуть у різні академії, де навчаються гри на фортепіано, малювання, математики або тієї-таки англійської.
Узагалі, для корейців дуже важлива сім’я. Тому у вихідні вони неодмінно приділяють час дітям – прогулюючись в неділю десь біля річки, ви напевно побачите батьків з дітьми, які до того ж грають у якісь спортивні ігри.
А от робочі дні корейці цілком присвячують праці, не залишаючи ані хвилини на відпочинок. А потім робочий стрeс знімають випuвкою – місцеві жителі рідко втрачають нагоду перехилити чарочку. Найпопулярніший алкoголь – рисова гoрілка сoджу, на другому місці – маккoллі, тобто рисове вuно.
Корейська їжа неймовірно гoстра й абсолютно незвична для європейців. Втім, поживши тут кілька тижнів, починаєш любити корейську кухню майже так само сильно, як місцеві. Вони, до речі, не мислять життя без своїх ключових страв, тому важко переносять подорожі до країн, де не можуть знайти звичних продуктів. А в далекі поїздки часто беруть рамен, тобто локшину швидкого приготування зі спеціями, щоб підживитися.
За рік життя в Кореї моїми фаворитами серед місцевих страв стали чизі топпокі, тобто рисові пундики з рибним рулетом, яйцем, гострим соусом і сиром, а ще суджебі. Це гострий крем-суп, приготовлений на основі перетертої на порошок квітки. Також серед місцевих кулінарних чудасій раджу патчу, тобто густий крем-суп з червоних бобів з додаванням маленьких рисових кульок, і калькусу. За цією дивовижною назвою ховається величезна порція макаронів з овочами і морепродуктами.
Цікава особливість місцевої культури харчування полягає в тому, що придбати продукти, приготувати їх і з’їсти можна просто в супермаркеті. Що ж до кафе, то середній обід тут коштуватиме $5-10, але до основної страви завжди принесуть безліч безкоштовних закусок. Наприклад, замовивши кімпаб, тобто місцевий аналог суші, ви отримаєте також кілька невеликих тарілок різноманітних салатів і суп на додачу.
Ще одна особливість більшості корейських закладів громадського харчування в їхній зовнішній непривабливості. Найчастіше вони мають вигляд звичайних забігайлівок, скромних і недоглянутих.
На вулицях корейських міст не знайти сміттєвих баків. Тому, допивши свою каву на винос, просто залиште стаканець біля найближчого дерева на землі. До вечора тут утворюється купа сміття, але до ранку вона зникне.
Загалом Корея справляє подвійне враження. Тут багато що здається милим і ніби іграшковим, але все працює швидко та чітко. У цій країні відразу розумієш, що за високим рівнем життя, розвиненістю сучасних технологій і інфраструктури, що виблискує чистотою, стоїть велика праця. А ще усвідомлюєш, що як би довго не жив тут, все одно залишишся чужинцем.
