Мій молодший брат недавно утнув неймовірне. І якби не я, на нього чекав би вдома великий розбір польотів.
Приходить до мене тітка Іра з третього поверху і каже:
Скажи, а що таке з Вадимом? Він здоровий?
— Ну а що з ним може статися. П’ятнадцятирічний хлопчище, черевики носить більші від батьківських, з холодильника за годину все змітає. І жоден болячка його не бере.
Ми з тіткою Ірою давно дружимо. Вони з чоловіком багато працюють, часто їздять у відрядження, і поки їх дочка була маленькою, я часто підробляла у них нянею, потім репетитором: допомагала робити домашні завдання. А Вадима вони іноді звуть на допомогу, коли потрібно шафу зібрати, просвердлити що-небудь, речі на балконі розібрати. І завжди дають гроші, кажуть, що дружба дружбою, а за роботу треба платити. Ну а ми і раді такому підробітку.
Тим більше бачимо, що вони нам не останнє віддають: у них і ремонт в квартирі приголомшливий, і меблі вони часто міняють, і між іншим пригощають нас всякими делікатесами, які ми зазвичай тільки у свята їмо. Загалом, добре заробляють.
І ось сусідка розповіла, що недавно Вадим прийшов до них в гості. І не один, з дівчиною. Представив її, сказав, що вони зустрічаються. Сусіди здивувалися, звичайно, але з ввічливості запросили їх випити чаю, дістали тортик. Дівчина ніяковіла, але їла. Потім Вадим її повів до дверей, і вже з коридору тітка Іра почула, як він сказав їй:
— Класні у мене предки, правда ж?
Як мені стало неприємно! Я, звичайно, сказала тітці Ірі, що він пожартував. Але сама ж я розумію, що брат завів дівчину, вона захотіла познайомитися з його сім’єю, а він посоромився вести її до нас додому. Тому що у нас немає навороченного ремонту, і мама не робить щодня зачіску у салоні, і торт ми в холодильнику тримаємо тільки перед святами.
Як я накинулася на брата, коли він прийшов зі школи!
— Ти чим думав взагалі? Добре, що тітка Іра до мене прийшла. А якби до мами? Ти уявляєш, як би мама засмутилася, що ти її соромишся? Не хочеш приводити додому дівчину – не треба, але обманювати так – це вже ні в які ворота не лізе!
Брат сидів похмурий.
— Все вистачить, не переймайся. Ми все одно розійшлися. Вона сказала, раз у мене такі круті предки, то вона мені не пара, бо живе в старій хрущовці.
Ну що тут скажеш? Сам себе покарав.
Фото ілюстративне.
Заголовок, головне фото, текстові зміни. – редакція Інтермаріум.
Передрук матеріалу без гіперпосилання на Intermarium.news заборонений!
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook.
