У мене один єдиний син і у те, аби він виріс успішною і самодостатньою людиною, я вкладалась усе його життя. Нині йому тридцять, у нього прекрасна освіта і престижна, відповідальна та високооплачувана робота.
Не дивлячись на свої роки мій син уже придбав собі квартиру і повністю виплатив за нею іпотеку. Коли останній платіж було внесено, він привів до нас дівчину, щоби познайомити.
Вона була не першою його дівчиною, але раніше він до нас нікого не приводив. Тому Юля стала першою подругою, яку він представив батькам. З’ясувалося, що вони зустрічаються вже рік, і син вирішив, що йому настав час одружуватися.
Юлі було 26 років, вона виглядала тихою та скромною, привабливою дівчиною. Андрій став її першим чоловіком, і вона справді його любить. Мені дуже сподобалася наша майбутня невістка.
Ось тільки один момент мене почав турбувати останнім часом дуже.
Юля знала, що ми все життя прожили у міській квартирі і не займалися ні дачею, ні городом. Сама вона з села і там у неї батьки живуть. Люди вони хазяйновиті і землю мають і городи і худобу тримать.
До весілля Андрія запрошували до себе поїсти шашликів та порибалити. Юля розповідала, що вони регулярно ходили по гриби та ягоди до лісу. Але щойно зіграли весілля, Андрія почали кликати в село не для відпочинку та розваг.
Батьки просили його щось посадити, щось копати, то підсобити свекру в полі, чи на току. Перший час для сина це було нове щось, і він сприймав усе це як різновид відпочинку. Але весь час так працювати він не планував. Це були його вихідні, на які мав свої плани. Його заробітку цілком вистачає, щоб купувати все, що потрібно його сім’ї і навіть більше, ніж можна виростити на усіх полях і городах. що свекри мають.
Він здобув блискучу освіту не для того, щоб копатися в землі! Але невістка монотонно та наполегливо постійно тягне його допомагати батькам.
Він уже пояснював їй, що не бажає там нічого садити та копати. Сказав, що не має нічого проти її батьків і їхнього способу життя. Якщо її батькам подобається щось садити і вирощувати, то нехай займаються цим, але самі, без його участі. Він згоден лише відвезти її у разі потреби, але більше робити там нічого не буде. У свої законні вихідні він просто хоче відпочити.
Юля образилася і подзвонила мені, щоб поскаржитися:
– Ви знаєте, що ваш син відмовив у допомозі моїм батькам?
Я не збиралася втручатися в їхні справи, але невістка сама зателефонувала.
Невже вона вийшла заміж, щоб знайти безкоштовного робітника для батьків? Невже їй мало того, що чоловік поселив її у новенькій квартирі з ремонтом і повністю утримує?
Невістка мене вислухала, а потім все це батькам своїм передала. До мене вже за десять хвилин сваха дзвонила з претензією, мовляв я її доньку образила. Слово за слово і ми зі свахою наговорили одне одному багато чого.
Того ж дня невістку забрав свекор з квартири мого сина.
Але найцікавіше, що винною усі мене зробили. Син зі мною навіть розмовляти не бажає. бо я втрутилась у його життя і ледь шлюб його не розвалила.
Але в чому моя вина? В тому, що сказала правду? В тому, що не дала його в образу.
Хіба мами не для того існують?
31,01,2023
Головна картинка ілюстративна.
