Моя історія дуже коротесенька, але, на мій погляд, дуже повчальна.
Як більшість сімей тогочасної України, наша родина потребувала покращення житлових умов і фінансового становища. Батьки переїхали до Іспанії, залишивши нас із братом на опіку бабусі з дідусем — хотіли підготувати ґрунт і для нашого переїзду.
Ситуація затяглася на багато років, брат довго з батьками сперечався через очікування, а потім знайшов дівчину.
Почали зустрічатися. Почувши про Іспанію, вона спалахнула ще більшою закоханістю до брата, а через два місяці “не спрацювали пігулки”, і брат вирішив одружитися.
Тільки мама з татом оголосили, що раз у них буде сім’я, то краще їм поки що в Україні пожити, бо роботу там знайти не зможуть з малечею.
Тому в Іспанію лечу одна я під скрип зубів брата та його дружини.
Фото ілюстративне.