Я виходила заміж по великій любові. Перед очима була сім’я моїх батьків, і я вирішила, що у мене буде така ж. Вони розуміли один одного з півслова. Щоранку мама варила каву, а батько спускався в булочну на перший поверх нашого будинку за свіжою випічкою.
Батько часто приносив мамі квіти, подаруночки просто так, а вона поспішала після роботи додому, щоб до приходу тата освіжити в будинку підлоги – він любив ходити босоніж. Він завжди носив важку сумку, а вона хитрувала, і не набирала багато продуктів, щоб йому було легко.
Я все роблю так, як би зробила мама: смачно готую і завжди вроблю все, аби чоловіку було приємно, як би мені не хотілося після роботи розслабитися і закинути в миску напівфабрикати. В першу чергу купуємо щось чоловікові, а я сама перешиваю собі, в’яжу. Відпускаю його на посиденьки з друзями. Ніколи не роюсь в телефоні, гаманці і кишенях.
Вчора моя впевненість, що я все роблю правильно, похитнулася. Ми збиралися на свято до друзів, чоловік оглянув мене в передпокої і висловив невдоволення моїм виглядом. Пальто у мене якесь старомодне і чоботи без підборів. Сумка не підходить, з такою тільки влітку ходять.
А нічого, що ми вчора були в магазині і купили нову куртку йому, тому що колишню, теж нову, він так забруднив в гаражі, що навіть хімчистка не взяла? А потім взяли ще кросівки, тому, як старі не підійшли за стилем? Він прекрасно бачив, як я одягнена! Але все йому, коханому!
Вийшов неприємна сцена, він поїхав, а я залишилася ридати. Принесла ж нелегка ще сусідку. Якусь пряність їй треба було, а у мене завжди повний набір.
Ось промила вона мені сіру речовину, виявляється, давно за мною спостерігає і шкодує небораку. Каже, що я скромна до непристойності, треба вміти любити себе і не шкодувати для себе нічого, особливо за рахунок чоловіка. Сьогодні шарфик брендовий, завтра сумочку натуральну, шубку, пальтечко, окуляри в тон і просто, аби були.
А так, чоловік мене не цінує, а чого цінувати, якщо нічого не вкладено? Ти не просиш, значить, дешево обходишся. Як стаканчик одноразовий – викинути не шкода. А дорогий фужер кришталевий – бережуть, милуються.
Я намагалася сперечатися, але розуміла, що все так і відбувається у нас. На мій день народження запитав, що подарувати? Я сказала – нічого, сам швидше приїжджай. Він купив гілочку хризантеми і все.
Невже, правда, але як же тоді мої батьки? Вони завжди поступалися, оберігали один одного і цінували турботу, а не гроші. Я щось не так роблю з самого початку?
Передрук без гіперпосилання на intermarium.news – заборонено.
Головна картинка – pexels.
