Моїй доньці 13 років, їздила вона до своєї бабусі в село цього літа. Кілька років поспіль їздила – завжди все було нормально. Моя колишня свекруха – хороша жінка і я була впевнена, що в її компанії з моєю дитиною все буде добре.
З батьком Лізи, Георгієм, ми розлучилися 4 роки тому. Він закохався, його кохання носило маля під серцем. Колишній чоловік відразу подав на розлучення. Ось тільки поки ми розлучалися, з’ясувалося, що з новиною про маля дівчина помилилася, і дитинки не буде. Чоловік відразу розлучатися передумав, а я пішла до кінця. Грошей я не вимагала – чоловік відмовився від своєї половини квартири в мою користь, написавши дарчу. Але офіційну угодy про аліменти ми не підписували – колишній чоловік був впевнений в моїй порядності.
З колишнім я намагалася не сперечатися – спільна дочка все-таки. Але зрідка доводилося. Наприклад, він забрав доньку на 2 дні, а повернути вирішив в той же вечір, а я була вже за 200 км від міста, довелося розвертатися і їхати назад. Або подзвонить, дочка збереться і сидить чекає тата, а тато не приходить і навіть не подзвонить, не попередить, що у нього змінилися плани.
З колишньою свекрухою я підтримувала нормальні стосунки, та й під час заміжжя ми не сперечалися. Життям сина і внучки вона цікавилася так-сяк – єдиним захопленням в житті Галини Іванівни була робота. А три роки тому жінка вийшла на пенсію. І у неї відразу з’явився час на внучку, я дуже зраділа такій нагоді.
Нинішнє повернення дочки ознаменувалося початком війни в нашому домі. Крім Лізи, у її бабусі гостював і Григорій, з новою 20-річною дружиною Катериною, яка зараз знаходиться у цікавому стані. І цій новій дружині була озвучена зовсім інша причина розпаду першого шлюбу її чоловіка. Гуляв, виявляється, не Григорій, а я. Причому, з його слів, він навіть мене на гарячому спіймав.
Катя не втратила можливість, і висловила 13-річній дівчинці в обличчя все, що вона думає про її маму, тобто про мене. Дочка не повірила і пішла за поясненнями до своїх тата і бабусі. Григорій стояв на своєму, а бабуся, щоб не виставляти сина в очах нової невістки у непривабливому світлі, повністю підтримала версію свого сина.
Тому я, дивлячись у вікно, подумала – що це колишній чоловік так швидко здимів? Висадив Лізу біля під’їзду і відразу рушив геть, навіть не подзвонив, щоб я спустилася. Ще й привіз на 2 тижні раніше, ніж було домовлено.
Дочка влетіла в квартиру і накинулася на мене зі звинуваченнями, що я зруйнувала нашу сім’ю. Ліза голосила, що не житиме з такою матір’ю.
– Я збираю речі і переїжджаю до тата! Якого ти мене позбавила! Терпіти тебе не можу! – кинула мені в обличчя моя дитина.
Звичайно, я спробувала пояснити Лізі, як все було насправді. Але дочка не хотіла навіть мене слухати. Чого варті мої слова, проти слів святого тата і улюбленої бабусі? Сказала, що якщо я не дозволю їй виїхати до батька, то вона все одно до нього втече.
– Хочеш до батька? Збирайся, відвезу – зітхнула я.
Залишила дитину біля під’їзду будинку колишнього чоловіка, почекала 15 хвилин і поїхала додому. Самі заварили цю кашу – хай самі і розсьорбують.
Наступного дня я випросила тижневу відпустку, заправила повний бак і помчала до подруги з думкою: «Будь, що буде!»
Колишній чоловік обривав мені телефон і засипав тоннами повідомлень в месенджерах. Короткий зміст його претензій був такий: я, безсовісна, скинула на нього некерованого підлітка, який не дає спокою його дружині, що саме при надії. Я дозволила собі написати йому повідомлення у відповідь: «Просто розкажи їй правду про наше розлучення».
Поки я насолоджувалася компанією найкращої подруги, з якою останні 3 роки ми спілкувалися тільки по скайпу, активізувалася і моя колишня свекруха. Галина Іванівна поцікавилася, чому я змушую її вибирати між онукою і майбутнім внуком: що, мовляв, Ліза вже велика, переживе цю невеличку «історію на благо». А ось невістка Галини Іванівни – обов’язково засмутиться, дізнавшись про неправду свого чоловіка. І те, що може трапиться з її дитиною через ці проблеми, зі слів Галини Іванівни, – буде на моїй совісті.
Від логіки колишньої свекрухи я втратила дар мови. Звичайно, мою доньку-підлітка не шкода – хай Ліза і далі думає, що мати у неї – гуляща жінка. Зате другий шлюб Григорія, що почався з його обману, нехай процвітає.
– Я не заберу дочку, поки Ви зі своїм сином не розповісте їй правду – відповіла я.
– Вона доводить Катю! Бідна дівчинка мало не потрапила у лікарню через твою дочку! Ти зобов’язана її негайно забрати! – почала вже грізніше Галина Іванівна.
Подальші аргументи я слухати відмовилася – ось є у неї невістка, хай на неї і кричить.
Ситуація склалася складна. Я принципово не заберу Лізу, поки моє ім’я не буде очищено від бруду. Бо якщо дочка думатиме, що це я була невірною її батькові, я з нею ой як намучуся. Григорій, в свою чергу, хоче вийти чистеньким з води – щоб і дружина нова нічого не дізналася, і в очах дочки бідосятком виглядати, і щоб Ліза його Катрю не діставала, живучи з нею в одній квартирі. Тому він вимагає, щоб дочку я забрала і залишила все як є. І так по колу.
Від подруги я повернувся не додому – орендувала собі квартиру. Від них можна очікувати, що Лізу до моїх дверей підкинуть і все. І що робити – уявлення не маю. А Лізі через три місяці в школу, і, якщо до цього часу ситуація не вирішиться, то їздити на навчання вона буде від свого батька. Я не збираюся жити під одним дахом з тим, хто м’яко кажучи, недолюблює мене. Не розумію, невже так важко сказати правду?
Фото – ілюстративне.
За матеріалами.
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
