Не знаю як бути! Потрібна порада. Шукаю спосіб допомогти своїм батькам. Їм тільки минулого року виповнилося по шістдесят, а вони живуть немов немічні старі. Як приїду їх відвідати, так прямо плакати хочеться.
Моя мама стала називати себе старою, нічим не цікавиться, по дому ходить у старому затертому халаті, за собою не стежить. Вона заявляє, що життя вже скінчилося і їй більше нічого не хочеться. Дарую їй регулярно і косметику, і креми, і набори для волосся, а воно все на поличці стоїть. Звикла вмиватися милом. Пояснюю їй, що зараз багато хороших засобів для вмивання, але вона каже, що їй нічого не потрібне вже.
Якщо й купить якийсь одяг, то щось дешеве. Хочеться підняти їм настрій і порадувати, але щоразу чую лише закиди, що дарма витратилася.
Відправила їх на термальний курорт у розкішному номері з гарним харчуванням та розвагами. Що мені потім довелося вислухати! Нікому не раджу! Щоразу, як щось для них куплю чи організую, доводиться слухати, що вони вже старі, і в них і так усе є. Беру маму по магазинах, а вона на мене речі наглядає, а собі навіть міряти не хоче. Як не намагаюся пояснити, що мені теж хочеться її гарною бачити, марно.
Подарувала татові планшет з гарним екраном, щоб не сидів у старенькому телефоні. Але так коробка і стоїть нерозпакована. Він не хоче кудись з’їздити на відпочинок, він просто лежить на дивані.
Стільки всього перепробувала. Не знаю що робити. Почала здаватися та розчаровуватися. Люди в їхньому віці живуть у своє задоволення: подорожують чимось цікавляться, плани будують.
Вже й не знаю, що ще придумати! Хочу зробити батьків щасливими, тільки їм, схоже, цього не треба.
А мої батьки нічого не бажають. А мені було б так добре, якби вони були щасливі й почувалися молодо, раділи життю, адже ж все для цього є.
Чому вони такі?
Головна картинка – pexels.
