Тому що вона – жінка всього його життя. І нехай поки вона важила всього 3 кг 500 гр (так було написано в метриці) – це була ВОНА. ЙОГО ДОНЬКА!!!
Сьогодні він видає її заміж.
Ось вона сидить – така гарна, така щаслива. Зовсім скоро зазвучить їх улюблений Hotel California – і він знову буде танцювати зі своєю дівчинкою. Вона обійме його за шию і притулиться до щоки – так, як робила це кожен раз, коли звучала Їх Пісня.
Він добре пам’ятав їх перший танець – у неї була температура, вона вередувала, він взяв її на руки на маленькій кухні, де по радіо передавали Eagles.
Вона була в рожевих колготках і смішний футболці з Міккі-Маусом – їй було всього 3.
Він чув, як б’ється її маленьке сердечко, а вона знала, що він поруч і все буде добре. Так і заснула тоді на його руках – а вранці температури як не бувало.
Він завжди знав, що вона красива. Він не втомлювався повторювати їй про це – навіть тоді, коли вона нездужала на вітрянку і вся була в зелених цятках, коли в пориві підліткового бунту вона виголила налисо півголови, коли вона була застуджена і хлюпала носом…
І тепер він точно знає: жоден глянцевий журнал у світі зі своїми вигаданими стандартами не змусить її сумніватися в своїй красі.
ВОНА НАРОДИЛАСЯ В ЛЮБОВІ.
Тоді він дуже любив її матір і не міг уявити, що коли-небудь «непримиренні протиріччя» розведуть їх в різні боки. «Непримиренні протиріччя» – так дружина написала в заяві про розірвання шлюбу. Але їм вдалося розлучитися красиво – друзями не стали, але і посуд не ділили.
Він завжди поважав свою колишню і був вдячний їй за все -і особливо за доньку. Вони так і залишилися люблячими батьками – просто перестали жити в одній квартирі.
А тепер його дівчинка знайшла свою любов. І він сподівався, що справжню.
Як чудово вони проводили свої вихідні! Він навчив її всьому, що вмів сам – плавати, водити машину, ловити рибу.
Він став її провідником в невідомому чоловічому племені – брав її з собою на футбол, в гараж, на картинг. Після цих походів йому доводилося відповідати на купу питань: а чому дядько Михайло лисий? а куди від дяді Колі пішла дружина? а чому дядько Льоша – професор, а працює в таксі?
Але тепер він упевнений – вона багато чого зрозуміла про чоловіків з тих несерйозних дитячих бесід.
Він був поруч з нею завжди – і в печалі, і в радості. Він першим дізнався про те, що її призначили головною Сніжинкою на святі, що їй дали сольну партію в шкільному хорі, що її твір посів перше місце на міському конкурсі і що Макс з 11-го класу запросив її в кіно. А скільки разів вона ридала в нього на плечі, обливаючи сльозами нову сорочку! Приводів завжди вистачало: Павлик зі старшої групи подарував квітку Оленці, у Марічки з 10-а ноги довші, і на ЗНО всього два бали не вистачило! Але вона завжди знала, що у світі є принаймні один чоловік, на якого завжди можна покластися – її БАТЬКО.
Що б вона не накоїла – він ніколи не підвищував голосу і тим більше не репетував на неї. Він багато чого міг сказати без слів – одним рухом брів, а іноді навіть однієї брови. Він завжди був у курсі її повсякденного життя – знав, хто стоїть з нею зазвичай в парі в дитячому садку, чому вона посварилася зі шкільної подружкою, що вчора сказав викладач про її курсову і коли ж нарешті бос зрозуміє, якою вона цінний співробітник.
Він навіть іноді давав їй поради по нарядах і вважав, що чоловіків даремно звинувачують у некомпетентності з цього питання. Адже жінки (що б вони там не говорили) вбираються не тільки для себе.
А хто крім батька може точно сказати, чи приверне чоловічу увагу поєднання шароварів і косухи?
У них були свої таємні ритуали – тільки для двох.
Код 1 позначав похід в кіно, код 2 – свято ласунів в улюбленому кафе, код 3 – шопінг в книжковому магазині.
Коли вона була маленькою, він ніколи не відмовлявся від участі в дівчачих іграх: адже за допомогою ляльок можна розповісти про найскладніші моделі сімейних стосунків і способи вирішення конфліктів.
А коли вона залишалася у нього на вихідних, він завжди готував свої фірмові млинці – з вишневим варенням. І зараз готує – а вона уплітає їх, забуваючи про те, що на дієті. Млинці він освоїв не відразу – спочатку годував її бутербродами. Зате якими – як у тій рекламі «Татко зможе!».
Він часто дарував їй квіти – просто так, без жодного приводу. Вона підносила букет-на-віч, вдихала його аромат і щасливо шепотіла: «Татусю, я тебе люблю!». І дорожчого від цих слів немає нічого. Він ніколи не шкодував для неї поцілунків і обіймів, бо вважав, що зіпсувати і розпестити донька з їх допомогою неможливо. І мав рацію.
Все, пора! Ось уже звучить їхня пісня. Вона йде до нього – Справжня Жінка, яку міг виховати тільки він –
Люблячий батько.
Автор Іryna Аheeva.
Фото ілюстративне.
