“Я ніколи не вийду заміж. А що там доброго? Тільки бігай від плити до колиски”.
Якби ці слова не говорила дванадцятирічна дівчинка.
Віта тільки усміхається такій позиції від цієї дитини, що ж ти будеш робити, спитала. Відповідь була очевидною – дитина хотіла стати актрисою, як її мама.
– Певно, й моделлю будеш?- сказала з іронією, але ця дитина ще не розрізняла таких нюансів в розмові.
– Мама і бабуся кажуть, що в мене талант. І так наша викладачка в театральній студії каже. Всі кажуть. А ще бабуся каже, щоб мені життя хтось не зруйнував, як мамі. А мама теж була талановита, але вирішила, що буде виступати в родині, проте тато так цього не оцінив і пішов від неї. Тепер мама працює в ЖЕО…
За дитячим базіканням була ціла житейська драма. Було аж незручно за свій сарказм, тому Віта пригостила малу морозивом і дізналася, що її звуть Христина.
Минуло багато років і Віта й не згадала б про цю історію, якби в парку не побачила цю дівчинку з величеньким пузом. От тобі й на, таки хтось закрутив голову актрисі.
– Христинко, як справи? Пам’ятаєш мене? То ти вирішила не ставати актрисою?
– Ой, та що я тільки собі не на придумувала, а тепер зустріла коханого… Він чудовий! Мама правда не хоче його бачити, як і бабуся, тому ми живемо в його друзів, бо знаєте, життя без кохання-ніщо, то вам в будь-якому кіно покажуть. От я й зробила правильне рішення…
З-за дерев вийшов молодий хлопчина, поправився і обійняв Христю… Пара віддалялася.
Віту дуже засмутила зустріч, чомусь важко було уявити цю пару разом, якісь вони були надто різні, аж очі різало…
Через якийсь час доля знову їх звела – Христя возила коляску в тому ж парку. Віта посюсюкула коло дитини, але кола під очима в молодої мами говорили самі за себе. Хлопчина пішов не прощаючись, а вона вернулася до мами й бабусі.
– Знаєте, добре, що у нас дівчинка. Вона така гарна, що мама каже, що з неї буде видатна актриса! Ви б бачили, які вона корчить гримаси, коли не хоче їсти прикорм…
Мрії… Як знати чи вони збудуться?
Фото ілюстративне.
