Тобі б до психолога сходити, шкодували її друзі і залишали візитки з телефонами. А вона включала джаз, відкривала вікна і наводила порядок в квартирі. Протирала шафки і полички, знаходила якісь непотрібні візитки, викидала, втомившись, купалася у ванні з полуничною піною, а потім, зогорнувшись в пухнастий халат, їла з банки грушевий джем з булкою: м-м-м, смачно! і сьорбала з великого кухля гарячий ароматний чай.
Давай виберемо час, щоб разом обговорити цю ситуацію, пропонували батьки. А вона пішла на уроки французької. З дитинства букву р не вимовляла, тепер її за це хвалили. Мова давалася легко і невимушено. Вечорами вона читала французькою для свого старого плюшевого ведмедя. Ведмідь терпляче слухав і ледь помітно посміхався.
Ти занадто легковажно до цього ставишся, попереджали колеги, будь серйознішою, подумай, як все виправити. Вона шила собі квітчасті спідниці і ромашкові сукні, міряла солом’яні капелюшки в магазинах і вибирала легкий парфум. Чоловіки оберталися, щоб помилуватися ямочками на щоках, жінки заздрили тонкій талії.
Тобі необхідно все проаналізувати, знайти помилки, щоб таке більше не повторилося, запевняли подруги. А вона купила квиток в театр на прем’єру, після поверталася додому і потрапила під дощ. Це була справжнісінька злива. Старенька на вулиці кудись поспішала, притискаючи до себе маленьку собачку і вона віддала їй свою парасольку. Старенька обіцяла повернути.
Не тримай в собі погані думки, гляди заробиш собі болячку, лякала її сусідка, і взагалі, навіщо ти парасольку віддала незнайомій бабусі. А вона в цей час варила грушевий джем з коричною паличкою, так як старий днями закінчився. Кухня наповнювалася солодким апетитним ароматом, вона дула на гаряче варення, пробувала, знімала пінку, помішувала і обіцяла почастувати готовим джемом сусідку.
Тобі необхідно зайнятися аутотренінгом і підвищити самооцінку, інакше як ти будеш з цим далі жити, наполягала старша сестра. А у неї дзвонив телефон. Виявилося – старенька з собачкою, хоче повернути їй парасольку, запрошує на чашечку кави. Вона зайшла до них увечері, після заняття. Старенька пригощала повітряними булочками і круасанами з французької кондитерської “Garcon”, підливала у витончену чашечку кави з ніжною вершковою пінкою. Їм було приємно спілкуватися і просто бути поруч, двом одиноким жінкам. Одній прикрашала життя собачка, інший – старий плюшевий ведмідь. Вона, піддавшись емоціям, заговорила французькою, старенька впустила з рук булочку: її однорічному онуку Павликові потрібна няня-француженка з проживанням в Парижі. Від’їзд через місяць і надовго.
Прости мого недолугого сина, каялася немолода худорлява жінка, адже ти ж любила його. Тепер він розлучається і вільний.
– Вибачте, але я не вільна. Так вийшло. Його Павлик звати.
Вона вибачливо посміхнулася і продовжила акуратно укладати в чемодан квітчасті спідниці, солом’яний капелюшок і старенького плюшевого ведмедя. На столі лежав закордонний паспорт із вкладеним в нього квитком.
Увага! Шановні пасажири, оголошується посадка на літак, рейсом Київ-Париж…
Автор: Gаnsуfedern.
