Так вийшло, що у мене завжди були дуже холодні стосунки зі своїми батьками. Навіть в дитинстві вони не приділяли мені належної уваги, і завжди спихали то на бабусю, то на тітку. Я завжди дуже сильно через це переживала і сподівалася, що коли я вийду заміж, у мене нарешті з’явиться велика і дружна сім’я. Я навіть свого чоловіка вибирала за відповідними ознаками – з повної, благополучної, дружної сім’ї, що цінує затишок і гармонію в домі. Коли зустріла такого чоловіка, то була дуже рада тому, що його родичі мене добре прийняли.
Я завжди намагалася справити на сім’ю чоловіка гарне враження. Сама запропонувала йому, щоб він мене з ними познайомив, ініціювала застілля для них в нашому будинку і намагалася підтримувати контакт через соціальні мережі і телефон. Рідні чоловіка періодично кликали нас до себе в гості на свята, і я встигла відчути себе частиною їх великої родини… Якщо в святкові дні у нас не виходило зустрітися, я всім їм передавала подарунки.
Як мені здавалося, у мене вийшло подружитися з його сестрою і встановити довірчі стосунки з його бабусею. Вони навіть обіймали мене при кожній зустрічі і іноді допомагали порадами. Так як від своєї рідні я не отримувала нічого подібного, ці стосунки стали дуже цінними для мене. Я отримувала від них те, чого мені так не вистачало: відчуття тепла і потрібності…
Однак через якийсь час сестра чоловіка почала віддалятися – стала рідше ініціювати спілкування зі мною, і в якийсь момент припинила щось обговорювати, перейшовши на сухі відповіді. Бабуся чоловіка як і раніше ставиться до мене добре, але постійно вимагає, щоб я якомога частіше допомагала їй на дачі, і уважно стежила за порядком в своєму домі, що з моїм графіком роботи дуже складно зробити, і тому вона ображається. Загалом, через приблизно півтора року шлюбу я зрозуміла, що щось пішло не так.
Коли я почала розпитувати чоловіка про ставлення його родичів до мене, він в якийсь момент зізнався, що я їм «не дуже подобаюся». З’ясувалося, що його матір з батьком завжди сватали йому в дружини іншу дівчину, і були засмучені його вибором. За його словами, у його сестри ніколи не було до мене дружніх почуттів, і вона спілкувалася зі мною з ввічливості. Бабуся – це єдиний його родич, який мене насправді добре прийняв, але її не влаштовує те, що я погана господиня, і не готую її онукові по три страви на вечерю…
Загалом, незважаючи на те, що я вважала себе частиною сім’ї чоловіка, я все одно залишилася для цих людей сторонньою людиною. Найприкріше було почути те, що виявляється, вони часто кличуть чоловіка до себе в гості, просячи його приходити без мене… Почуваюся кепсько, обманутою і нікому не потрібною.
Фото ілюстративне.
