Випадково дізналась таємницю подруги, яка відійшла у засвіти. Як тепер жити навіть не уявляю
«Рідна моя, безцінна, кохання всього мого життя, як я не розгледів тебе ще тоді, в інституті. Я більше не мислю існування без тебе, моє майбутнє пов’язане тільки з тобою. З родиною питання вирішу, ти тільки не переймайся – чекаю нашого малюка, кохана!». І підпис – твій Петро, найщасливіший чоловік на світі.
Я не можу описати словами те, що зі мною коїлося в ті хвилини, коли я перечитувала цю записку. Мій чоловік, якого я жодного разу ні в чому не підозрювала, був закоханий в мою подругу і збирався «вирішити питання з сім’єю»? Як я цього не помітила, не відчула, що і коли я прогледіла?
Ми товаришували з Оленкою з інституту. Не просто подруги – сестри. Ніколи ми нічого з нею не ділили, а коли вийшли заміж і я з’явились діточки, стали ще й кумами. Я з Петром маю чотирьох непосид, а ось Оленка виглядала лелеку, а він усе не повертав до їхнього дому.
Її не стало якось раптово – сіла в таксі, а через годину зателефонували з поліції. Олексій був сам не свій. Не міг більше знаходитись у їхній квартирі, бачити її речі. Сьогодні він попросив мене допомогти звільнити дім перед продажем. Я повинна була підготувати для Червоного хреста Оленчині речі.
Висипавши вміст однієї з шухляд побачила конверт з знайомим почерком. Всередині був ланцюжок. Це їй він зробив на замовлення такий же ланцюжок, як і мені – матері його чотирьох дітей?
Це від мого чоловіка чекала дитину моя найкраща подруга? Я вибігла з їх квартири, тільки встигнувши крикнути Олексію, що мені терміново потрібно додому. Ланцюжок і цю записку я взяла з собою.
Петро зустрічав мене вдома, як ні в чому не бувало. Немов це не він мені зраджував з найкращою подругою. Ніби це не він замовляв їй прикраси, не він зізнавався їй так зворушливо в любові і благав її залишити «їх» малюка.
Стало гидко. Я обережно дістала з сумочки лист, розірвала на дрібні-дрібні шматочки і викинула у відчинене вікно. Ланцюжок на наступний день я здала в ломбард, а всі гроші до копійки віддала жебракам – щоб ніякої пам’яті не залишилося.
В душі я не простила чоловіка, але не сказала йому ні слова про «знахідки» в будинку подруги – нехай думає, що я нічого не знаю, інакше наше сімейне життя скінчиться прямо сьогодні. Нехай мені зараз недобре, але все мине, я зможу це пережити, а от дітям без батька буде складно – вирішила я для себе.
Я часто надягаю той ланцюжок. Я дала собі термін: виростуть діти і я залишу зрадника.
Не пробачила і не пробачу.
Текст підготували – intermarium.news
головне фото – firestock
