Посиділа, відпочила. Кота нагодувала, погладила. Поки гладиш, можна кіно подивитися, телевізор там, книжку цікаву в районі обкладинки. Потім підлоги помила, з підвіконь всілякий непотріб по шафах розклала, заодно з полиць розсипане борошно, цукор, перець, сіль, рис, гречку, плями жиру, пил, хлібні крихти, налиплі карамельки, а особливо налиплі карамельки граціозно змахнула. Праці трішки, а радості вагон.
Всі трулі, шкарпетки, штани, спідниці, сорочки, колготки, блузки, светри, світшоти в купу зібрала, за кольорами і тканинами розсортувала, а потім в пральну машину поклала, та кнопку натиснула. Машина вона що, вона не втомлюється, і ти з нею не втомлюєшся. Поки, ще сили є, ліжка застелила, взуття в порядку частоти взування розставила, які і помила, а то давно не миті, з учорашнього дня. Куртки-пальто з кута підняла, в шафі красиво повісила.
Тут прийшов час обід готувати. Обід нині вариться швидко, тим більше бульйон з ранку вариться, сама курку в каструлю кинула, сама зуби чистиш, а туди потім жменю бобових, жменю стручкових, сіль-цукор за смаком і заважати не треба. Взагалі процесам заважати ніколи не треба. І борщі кожен день готувати не треба. На простому попостять і побачила в холодильнику яблуко псується, під настрій пиріг спекла. Радієш: дбайлива я, запаморочлива.
Поки пиріг в духовці, з ганчіркою пройшлася, ручки дверні протерла. Діти є діти, де пластилін, де мед, де фарба, бачиш, всюди пластилін, мед і фарба, ганчірку намочила, на швабру одягла, підлогою пройшлася. Зараз зручно, на колінах повзати не треба і витонченість в рухах.
Потім всі прийшли, носи витерла, за стіл посадила, погодувала, посудку помила. Ні, не весілля ж. Ложок, правда, багато. Цією суп помішувала, цією налила, цієї доня їсти не хоче, буде тією. Ну, ложки просто мити, це ж не каструлі з пригарним покриттям.
Білизну-одяг з пральної машини дістала, тут же повісила. На річку ходити полоскати не треба, плюси сучасності. Ось і вечір, всіх під душ загнала, вечерею нагодувала із залишків сніданку, обіду і фантазії. Спати всіх поклала, посуд помила. Сіла серіал дивитися з чашкою чаю. Лягати не можна, а то засинаєш чомусь. А хотіла чаю попити. Домогосподарки, які буває, скаржаться, що так побут заїдає, зайвий раз бігуді накрутити сил немає, тільки на люстру вити хочеться. Але мені що, мені простіше. Мене побут не заїдає. Я, Слава Богу, ще й працюю…
Автор: Ірина Звєрєва(мама п’ятьох дітей).
Фото ілюстративне.
