fbpx

Я була дуже вражена зміною у поведінці сеньйори Анни. Ми ж із нею за ці десять років ні разу не мали непорозумінь. Відносини у нас були більш дружні, ніж робочі. А тут прямо ходить назирці недовірлива така стала і зверхня, а потім і зовсім сказала, що я їй більше не підходжу. Я була неймовірно здивована, але коли дізналась, хто пішов на моє місце, то мало не заплакала

Я була дуже вражена зміною у поведінці сеньйори Анни. Ми ж із нею за ці десять років ні разу не мали непорозумінь. Відносини у нас були більш дружні, ніж робочі. А тут прямо ходить назирці недовірлива така стала і зверхня, а потім і зовсім сказала, що я їй більше не підходжу.

Я була неймовірно здивована, але коли дізналась, хто пішов на моє місце, то мало не заплакала.

П’ятнадцять років тому я поїхала в Італію на заробітки. Не їхала б ні за які гроші. адже сама донька заробітчанки і знаю, що ніякі рідні, ніяка бабуся ніколи в житті не замінять рідної мами.

Але доля вирішила інакше. Покарала мене за оте “та я ж ніколи”.

Я заміж вийшла рано. У свої двадцять два уже була мамою двох прекрасних діточок. Однак, не судилось. Уже в 23 я стала вдовою. Дітей ростити потрібно було. Вся рідня в Італії, тож приголубивши діток і вручивши їх своїй бабусі, замкнувши почуття на величезний замок, я подалась у Неаполь.

Читайте також: Коли Ігоря не стало його діти прийшли наступного ж дня. але не для того, аби тата пом’янути. навіть, не стали нічого пояснювати, просто вказали на двері, ще й над душею стояли, аби я нічого зайвого бува не прихопила. Я тоді викликала таксі і поїхала до доньки. Але тут мене чекав ще більш неприємний “сюрприз”

Перші п’ять років я більше по прибиранням була. Бігала розпеченим містом поступово набираючи клієнтуру. заробляла не погано, але дуже хотіла постійної роботи. Від тієї усієї хімії до вечора уже й дихнути не могла.

Тож коли одна із сеньйор у якої я працювала запропонувала доглядати її маму, я одразу погодилась. Сеньйора була хоч і у віці, але досить таки активною, єдиною проблемою була пам’ять – вона все забувала.

Останні десять років я доглядала стареньку сеньйору. Анна її донька навідувалась раз на два, три тижні. Стосунки у нас були дружні і довірливі. Коли вони їхали на відпочинок, то завжди брали мене із собою. Не тому що матері потрібен був догляд, ні. Анна казала, що я теж повинна розвіятись.

Цього року мій старший син скінчив одинадцятий клас. Я Анну попередила заздалегіть, сказала, що мушу їхати додому на 2 місяці, аби і випуск відбути і сина на навчання влаштувати. Анна все розуміла, лиш просила, аби я сама підшукала собі заміну на цей період. Я довго ходити не стала. Моя двоюрідна сестричка якраз без роботи лишилась, тож радо мене пімінила на той період.

Вже коли я вдома була, то відчула наскільки змінилась у спілкуванні зі мною Анна. Все частіше вона і на дзвінки не відповідала, зоча перший час сама мене набирала щотижня. Я розуміла, що щось не так.

А коли повернулась то була прикро вражена ставленням до себе. Анна ходила за мною по квартирі назирці, ніби вперше мене бачить. Говорила зверхньо, а згодом і зовсім сказала, що в моїх послугах потреби більше не має. Мене було звільнено, причин не пояснили.

А через кілька днів я дізналась, що на моєму місці працю сестричка моя двоюрідна. Звісно, вони із тіткою це приховати намагалась, але хіба правду втаїти?

І знаєте, коли я запитала у тітки і сестри, як вони могли так зі мною вчинити, навіщо звели наклеп, то ні одна навіть очі не опустила.

— Ми тут не доброчинністю приїхали займатись, а гроші заробляти, – сказала мені тітка, – Які до нас претензії? Не зуміла роботи зберегти, а ми винні?

за роки своєї роботи я не одну таку ситуацію бачила, але ніколи не могла подумати, що на це здатні мої рідні.

Цікаво, а як вони збираються додому повертатись, ми ж усі живемо в одному великому будинку на кілька виходів? Мої діти виросли разом із дітьми сестри, товаришують.

Невже гроші важливіші родинного зв’язку?

25,07,2023

Головна картинка ілюстративна.

You cannot copy content of this page