fbpx

Я була переконана, що Олег, як хлопець з заможної і інтелігентної родини, просто найкраща кандидатура для моєї доньки Світлани. Він був сином мого директора, тому я вважала, що який батько, то такий і син, відповідальний і відданий сім’янин

За всі роки, що я працюю на Едуарда Петровича, я ні разу не чула і не бачила, щоб він загравав до якоїсь співробітниці, навіть поголосу такого не чула, а в жіночому колективі таке не сховаєш.

Син їхній мав їхати за кордон і мав при цьому мати дружину, бо їхав працювати на солідну посаду, а без дружини там ніяк.

Я бачила, що Едуард Петрович зажурився, бо всі кандидатки, яких йому рекомендували друзі і родичі, не подобалися синові.

– Я йому сказав або він через місяць одружується, або сидить вдома і ніякого закордону не бачить… Хоч і витратив я на це купу грошей.

Ось таку розмову з кимось я почула краєм вуха, тому прокашлялася і кажу директору:

– Едуарде Петровичу, у мене донька дуже скромна і гарна, з освітою. Вищою. Вона б могла сподобатися вашому синові.

Директор глянув на мене, щось думав, а тоді й сказав, щоб вона прийшла до них на вечерю.

Донька йти ніяк не хотіла:

– Мамо, що я там буду як бідна родичка?

– Дитино, тепер вже всі межі стираються, а такий шанс не можна упускати! А як хлопець тобі сподобається? І так не маєш нікого.

Світлана подумала і погодилася. Прийшла з вечері вся розпашіла і з блиском в очах, по чому я зрозуміла, що Олег їй сподобався.

Через тиждень Олег прийшов з букетом квітів і вони пішли гуляти. Я була просто на сьомому небі від щастя!
Нарешті і на моїй вулиці свято, не дарма я стільки років все віддавала доньці! Молодята справили весілля і Світланка була така гарна!

Я вірила, що цей шлюб буде міцним, бо моя донька не така, що буде крутити чоловіком, а буде все робити для того аби в родині був мир, затишок і любов.

Молоді поїхали за кордон і я тільки отримувала від Світлани короткі дзвінки, що у них все добре.

Я вже почала питати про дітей, але донька переводила тему.

– Доню, ви вже разом три роки і ніяких дітей. Що таке?, – хвилювалася я.

– Мамо, тут всі живуть для себе, поки молоді. От і ми так теж думаємо.

Я зрозуміла, що щось не так, бо моя донька любить дітей… Минуло вже шість років, а у них і далі нічого. Я вже й сама бачу, що сват незадоволений, питає мене чи у Світлани зі здоров’ям все добре.

– Звичайно, – кажу я, а сама вже й почала теж таке думати…

Подумають свати, що я їм ялівку підсунула… Довго б я думала що там та як, як ту без дзвінка і попередження вернулася Світлана з-за кордону сама.

– Доню! Що сталося, – питаю я її одразу, – Де чоловік? Він тебе покинув? Бо ти дітей не можеш мати?

– Мамо, він мене з перших днів не мав за дружину і гуляв. Як з таким чоловіком дітей мати? Як у нього по три на місяць? от і пішла, годі з мене.

Я їй намагалася пояснити, що треба очі на таке закривати, з ким не буває. А вона вперлася і все.

Як я не просила, як не молила, але вона подала заяву, на роботі у мене одразу почалися неприємності, свати такої ж думки, що й я.

Тим більше, що Олег почав до неї телефонувати, щоб вона вернулася, просив пробачення, я на власні вуха те чула. А вона сказала, що не вернеться, розумієте?

Читайте також: Дуже давно в житті мені трапився випадок, про який я згадувала в найскладніші моменти, він грів мені душу і серце. Наче було і все, така дурничка, хоч і дуже романтична, але вона викликала у мене усмішку і гріла душу.

Як це так собі життя загубити, адже чоловік Олег непоганий, і що що погулює? Як мені її переконати, коли вона отак вперлася і на своєму стоїть?

Фото Ярослава Романюка

Автор Ксеня Ропота

You cannot copy content of this page