Я хочу сказати величезне спасибі дівчині, яка випадково помилилася і написала мені повідомлення. Саме Вона спонукала мене написати зізнання жінці, яку досі люблю і буду любити все своє життя.
Може комусь це допоможе не зробити помилку.
Ми познайомилися, коли у кожного з нас були свої сім’ї, але при всьому цьому ми були дуже самотніми. Я сам написав їй, не чекаючи відповіді і не сподіваючись ні на що.
Не знаю чому, але Вона відповіла і зав’язалася тривала переписка, після якої я зрозумів, що закохався. Ніколи я не відчував нічого подібного — це було щось дуже незвичайне, закохатися в жінку, яку ніколи не бачив.
Вона тікала від мене, і кожен день переконувала в тому, що нічого з цього не вийде, але я був наполегливий. Я вже кохав її, і не уявляв свого життя без неї. Вона і стала моїм життям, моїм повітрям, моєю силою і слабкістю.
Кожен день я переконував і доводив свою любов, і все–таки настав той день, коли вона повірила мені по-справжньому полюбила мене. Кілька років щастя, справжнього щастя з нею, дарували мені життя.
Мрії, надії на спільне майбутнє — це окриляло і я готовий був кинути все і бігти до неї, лише б бути з нею поряд, і я втік!!! Саме з нею я пізнав справжню любов і щастя.
Саме з нею я пізнав бурю емоцій, що перевернули моє життя з ніг на голову. Я змінився і став іншим. Все, що для мене було до неї важливим, відійшло на другий план. Я усвідомив істину повноцінного життя.
Любов, ніжність, щастя, повага і радість оселилися в моїй душі. Я літав і у цього стану не було кінця. Той день, терпіти не можу його, по моїй дурості поставив крапку у наших стосунках.
Моя дружина про все дізналася і я злякався. Страх оволодів мною. Я готовий був відмовитися від усього, аби зберегти сім’ю і відмовився! Я став бездушним і холодним, і своїми вчинками відштовхував ту, яку любив більше за життя!
Мені здавалося, що знову полюблю дружину, все відновлю і любов повернеться до нас. Яким же я був недалеким у своїх думках. Я обманював себе, зберігаючи сім’ю. І що я отримав? Так, зберіг сім’ю, але в той же день мене не стало!
Немає більше життя в мені, лише спогади, що рвуть моє серце і душу на частини. Лише зараз я усвідомлюю, як моя любов боролася за нас, просила, плакала, благала зупинитись, зберегти все те, що у нас було.
Адже і не було умов і вона не просила ні про що, і все ж — Я втратив Її! І тепер, проживши певний час без неї, я зрозумів, що кохаю жінку, яка не витримавши моєї бездушності — пішла, забравши назавжди з собою моє серце і душу.
Можете засудити мене і говорити з усіх сторін, що сім’я — це святе. Можете закидати мене камінням, мені байдуже! Але я скажу Вам, що життя є лише там, де є кохання і це — єдина Істина.
Фото – ілюстративне.
Передрук матеріалу без гіперпосилання на Intermarium.news заборонений!
Заголовок, головне фото, текстові зміни. – редакція Інтермаріум.
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook
