Єдине, що я пам’ятаю про свого батька — це його непорозуміння з мамою. Ми тоді жили у невеликій комунальній квартирі. Жили дуже скромно, по-бідному навіть, мама щодня пропадала на роботі, а тато завжди знаходив безліч причин для сцен.
Одного разу ми купували овочі на ринку. Мама розсміялася з жарту продавця. Батько тоді так глянув на маму. Я досі пам’ятаю той погляд. Коли ж ми повернулися додому, знову на нас чекала звична уже всім сусідам сцена.
Потім хтось сказав що я мало на нього схожа і мабуть тут без сусіда не обійшлось. Батько в це повірив беззаперечно. Справа в тому, що всі зовнішні риси мені передалися від матері, від батька взагалі нічого не дісталося.
Як тільки мені виповнилося 12, батько вирішив піти від мене та мами. Після того, як батько залишив сім’ю, у нас майже не лишилося грошей для існування. Він навіть не збирався платити аліменти, а мама не хотіла від нього ні копієчки. Через скрутну ситуацію в сім’ї мама знайшла ще другу роботу. Ми продовжували жити бідно, але вижили.
Після того, як я закінчила школу, я доклала всіх зусиль, щоб вступити до хорошого інституту. Згодом змогла знайти перспективну роботу, мені пощастило вдало вийти заміж. Тепер ми з мамою живемо добре, не потрібно на всьому заощаджувати.
Нещодавно у соціальних мережах я отримала повідомлення…
Мені написав тато. Він дуже хоче зі мною підтримувати стосунки, просить, щоби я дала йому свій контактний номер.
Чесно, я не розумію, як мені вчинити. Деякі близькі друзі радять дати йому другий шанс поговорити, послухати, що він скаже. А я не впевнена, чи взагалі хочу його чути і бачити.
Він мені став зовсім чужою людиною. Про те, що батько мені написав, я не говорила мамі, не хочу, щоб вона непокоїлась даремно. Навіть не знаю, як мені вчинити у цій ситуації.
Передрук без гіперпосилання на intermarium.news – заборонено.
Головна картинка – pexels.