Бумеранг:
— Може досить? — Анжела відняла у подруги келих у якому був коктейль. — Що з тобою трапилося?
— Відчула на собі, що таке закон бумеранга, — криво посміхнулася Софія.
— Я не розумію, — жінка втомлено опустилася в крісло. — Вранці ти була веселою, щасливою. Готувалася до ювілею весілля. А зараз сидиш і п’єш на самоті.
— Пам’ятаєш, я колись розповідала, що у мене була інтрижка з начальником?
— Пам’ятаю, — кивнула Анжела. — Але я також пам’ятаю, що закінчилася вона нічим. Бос твій поїхав жити за кордон, а ти залишилася тут, з чоловіком.
— Ну так, нічого серйозного у нас не було, — жінка знову потягнулася за келихом, який відразу був прибраний пильною подругою. — Це останній, обіцяю.
— Ні, тобі на сьогодні вистачить! — категорично заявила Анжела. — То що там з бумерангом?
— Сьогодні я дізналася, що у мого доброго, розуміючого всепрощаючого чоловіка роман з секретаркою.
— Та бути того не може, — вражено прошепотіла жінка. — Він же так тебе любить! Постійно дарує квіти, подарунки. Причому без всякої на те причини! Я іноді навіть заздрю тобі.
— Я теж так думала, — скривилася Софія. — Але, схоже, подарунками він свою совість заспокоював. А тепер не знаю, що й робити. Розлучатися не хочу, але мені чомусь здається, що питати мене ніхто не буде.
— Невже така красуня, що Славко геть розум втратив?
— Та ні, — знизала плечима жінка і показала фотографію «розлучниці» на смартфоні. — Як бачиш, нічого особливого в ній немає. Звичайна сіра мишка, яка готує моєму чоловікові домашню їжу і невинно червоніє при будь-якому слові.
— Поговори з його начальством, хай якось повпливають — запропонувала Анжела. — Що там діється у них в офісі? Хай звільнять цю панянку і покладуть цьому край.
— Це вже не допоможе. — Софія була навіть надто спокійною для жінки, яка дізналася про зраду чоловіка.
— Вони вже спільне життя розпланували. Квартиру збираються купувати. На її ім’я, звичайно ж, щоб мені при розлученні нічого не дісталося.
— А може, й лише гроші потрібні?
— Любить вона його, — жінка сумно усміхнулася. — І, схоже, по-справжньому. Мені залишається тільки порадіти за них і зібрати свої речі. Ти ж мене знаєш, я надто горда, щоб просити не розлучатися зі мною.
Софія мовчки дивилася у вікно. Скоро стемніє. Зазвичай в цей час вони зі Славком сідають вечеряти, але сьогодні ночувати він не прийде. Сказав, що у нього багато роботи. Вперше за десять років спільного життя.
Якось навіть цікаво, як він примудрився зав’язати стосунки зі співробітницею, якщо весь свій вільний час проводив вдома? Чи вони там замість роботи милувалися одне одним?
Якби вона не побачила їх листування на власні очі, то ніколи б не повірила. Та що там листування! У телефоні чоловіка виявилося більше сотні записів розмов з його новим коханням.
От треба ж було Славкові залишити телефон вдома! Та ще й без пароля! Хоча… Може, він це навмисно зробив? Щоб уникнути неприємної розмови?
— Загалом, я ж кажу — бумеранг. Спочатку я його, тепер він мене…
Славко повернувся в порожню квартиру. Софія на той час вже зібрала всі свої речі і повернулася до себе на квартиру, куплену ще до шлюбу. Вона залишила лише записку, у якій йшлося про те, що вона ні в чому його не звинувачує і бажає щасливого спільного життя з новим коханням. А в кінці дописала, що закон бумеранга ще ніхто не відміняв.
Чоловік видихнув з полегшенням і навіть трохи здивувався, що дружина так легко сприйняла ситуацію, яка склалася. Та найбільше його цікавило, про який бумеранг йшлося.
Фото ілюстративне.
