Ось читаю статті на різноманітних форумах в тому числі і на цьому каналі, де чоловіки після довгих років шлюбу знаходили собі інших, деякі навіть розлучалися, а потім поверталися в сім’ю. Дружини їх прощали і брали назад. Ну, ви, звичайно, мене вибачте, але не вірю я у все це, не вірю! Особисто я думаю, ні в якому разі не можна пробачити невірність! Зустрічатися потайки місяцями з іншою жінкою, а потім піти до іншої – таке не прощають, і вже точно не бажають колишньому чоловікові щастя з новою супутницею. Чому я так впевнено про це говорю? Так, тому що сама опинилася в такій ситуації після 30 років шлюбу.
Я виходила заміж зовсім молодою студенткою медичного коледжу за перспективного молодого юнака. Він був самим найкрасивішим юнаком у нашому районі, не закохатися в нього було просто неможливо, та й через 30 років шлюбу, в 54 роки він виглядав шикарно: високий, підтягнутий, дещо сивуватий, але саме сивина надавала йому якогось шарму.
У шлюбі я народила хлопчика і дівчинку, діти вже давно живуть окремо. Донька вчилася в столиці, після закінчення університету там і залишилася жити, вийшла заміж. Старшому синові в Києві не сподобалося. Він повернувся додому і одружився зі своєю однокласницею, молода пара виховує двох хлопчиків.
Я все життя думала, що мою сім’ю і нашу любов з чоловіком нікому не зруйнувати. Прожили ми з ним 30 років душа в душу, я жодного дня не працювала, займалася домом і дітьми. Чоловік завжди дуже добре заробляв, тому для нього було пріоритетом чистота в домі, різноманітні сніданки, обіди, вечері, і виховання дітей.
13 років тому в нашій сім’ї вже був конфлікт через секретарку чоловіка. Чоловіка тоді підвищили до головного інженера, він працює в одному з великих підприємств нашого міста. До нього в секретарі прийшла влаштовуватися молода вертихвістка, у якої отримання роботи було не кінцевою метою. Добре місто не таке велике, знайомі донесли мені, що потрібно діяти інакше можу залишитися без чоловіка. До невірності у них не дійшло, але з секретарем довелося попрощатися.
Через подругу я знайшла хорошого фахівця. Жінка була заміжня, виховувала двох дітей, акуратна, доглянута, але схожа на мавпочку. Попросила чоловіка прийняти її на роботу, сказавши, що вона родичка моєї найкращої подруги. Чоловікові вона не сподобалася, але він моє прохання задовольнив. Так у мене на роботі чоловіка з’явилися свої очі і вуха. Секретаря я всіляко “підгодовувала” – дарувала дорогі подарунки, тому була в курсі всіх подій. І ось якось дзвонить мені секретар мого чоловіка і каже:
– Любов Миколаївно, я навіть і не знаю з чого почати. З’явився у нас новий фахівець з охорони праці, блондинка трохи за 40 років. Щось у них з Вашим чоловіком не зовсім робочі стосунки. Я б не дзвонила Вам, але про цю пані різні чутки ходять. Вона незаміжня, дітей немає, довгий час була любаскою місцевого депутата, працювала у нього в управлінні, а зараз ось як 4 місяці тому до нас перейшла.
Подякувала жінці і попросила, якщо що раптом дізнається відразу дзвонити мені.
Почала придивлятися до поведінки чоловіка і справді помітила якісь дрібні дивацтва: то він парфум змінив, хоча останні 10 років користувався одним і тим же, то став на роботі затримуватися, то вечорами сидить перед телевізором і в хмарах літає, задумливим став.
Вирішила піти ва-банк, за вечерею йому і кажу:
– Довго мене ще обманювати будеш?
Він так стрепенувся:
– Ти про що? Я тебе й не намагався обманювати.
– Ми живемо в невеликому містечку, тут на одному краю чхнеш, на іншому краю «Будь здоров» скажуть.
Чоловік мовчав, ніби не розумів про що йдеться, відкусив бутерброд і запив чаєм. Я не вгамовувалася, мені треба було на нього натиснути, хоча я вже почала сумніватися, може мій донощик помилився:
– Тебе бачили в кафе з блондинкою!
Чоловік трохи занервував і сказав:
– Можливо, на цьому тижні у мене була робоча вечеря з колегою.
– А ручку ти їй теж по робочому поглажував?
– Це все брехня, такого не було!
Я репетнула, що з усієї сили:
– Не роби з мене ненормальну! Не обманюй мене!!!
Чоловік не очікував від мене такої реакції.
– Не варто розмовляти зі мною в такому тоні, твоя реакція висмоктана з пальця.
Чоловік встав з-за столу і пішов до вітальні.
Мені було так прикро, я прожила з чоловіком 30 років, а він вечора проводить з якоюсь білявкою. На той момент я не думала, що він так далеко зайшов.
Можливо, я поступила надто емоційно і не по-розумному.
Не розмовляла з чоловіком два тижні, а потім він сам заговорив. Чоловік попросив вибачення і сказав, що права я тоді була, зустрічається він з тієї блондинкою. Закохався, як хлопчисько, і йде з сім’ї, квартиру мені залишає, дачу і машину собі забирає.
Я була в такому стані від того, що відбувається, я не очікувала, що все закінчиться саме так. Думала, що моя розмова приведе його до тями, і він припинить весь концерт зі своєю колегою.
Навіть не відразу зрозуміла про квартиру, дачу, машину, тільки вимовила тихо так:
– А гладіолуси мої теж їй дістануться?
Річ у тім, що ми на дачі нічого не садили, їздили в лазню і на шашлики. Єдине, що я там вирощувала гладіолуси різних сортів і кольорів.
Чоловік очікував будь-якої реакції, але не питання про гладіолуси. Він зібрав речі і пішов з дому. В той момент думки були всякі. Під ранок зателефонувала своїй подрузі, з якою ми дружимо з дитинства. Попросила терміново приїхати на машині. Подруга перелякалася, через 15 хвилин була вже у мене, вся заспана і з аптечкою в руках. Вона подумала, що мені погано. Поїхали ми з нею на дачу, як ви думаєте, що робити? Гладіолуси викопувати, викопала всі до єдиного квітки і віддала їх подрузі.
Як я жила наступні півроку? Не пам’ятаю. Чоловік довгі роки був для мене всім. А зараз я залишилася один на один сама з собою. Він якось швидко подав на розлучення і навіть встиг познайомити сина і невістку з новою коханою. Через півроку я стала трохи приходити до себе, але не забула і не пробачила, тим більше щастя їм не бажала. Переоформила квартиру на себе, і виставила її на продаж, занадто велика вона стала для мене, та й утримання такої великої квартири мені було не по кишені. Благо дітей виховала добре, вони мене не покинули, дають гроші на моє проживання.
Через рік після розлучення на підприємстві, де працював чоловік, змінилося вище керівництво. Як мені потім розповідав син, колишнього чоловіка попросили піти з посади головного інженера за власним бажанням, пропонували перейти на іншу нижчу посаду. Колишній чоловік розлютився і взагалі пішов звідти. На тлі втрати роботи почалися проблеми зі здоров’ям. Кому потрібен літній чоловік без грошей і ще з проблемами зі здоров’ям? Молодій жінці вже точно не потрібен. Ще через півроку вони розійшлися. І ось через 2 роки після нашого розлучення приповз рідненький, благав пробачити, сказав, що все це було помилкою всього його життя, навіть заплакав. Як ви думаєте, чи пробачила я його?
Ні, не пробачила, пробачати не збираюся! Сказала марно клеїти, те, що вже розбите на тисячі дрібних осколків. Чи кохаю я його досі? Так, незважаючи на все, що він мені заподіяв, я його люблю, але себе я почала любити ще більше.
Фото ілюстративне.
