З Катею ми познайомились, коли лежали разом на збереженні. Усі чекали первістків, і Катерина, хоч і була пристойно старшою за нас – теж. Сусідки по палаті та персонал називали її рибкою. «Через прізвище, мабуть, – припустила я. – Якась Рибалко, Рибак, Рибко».
Через три дні мене просвітили: справа зовсім не в прізвищі. Тут замішане справжнє диво.
Катя змалку мріяла про велику родину. Єдина дочка у батьків, вона мріяла, як зустріне нареченого, справить гарне весілля і матиме трьох, а краще – п’ятьох дітей. Грала в дочки-матері, уявляла себе домогосподаркою в оточенні дітей та онуків, навіть твори про це писала.
Хлопці від дівчини з такою мрією здебільшого сахалися, тож особисте життя у Катерини довго не складалося. Вона закінчила педінститут, працювала логопедом, душі не чула у своїх дошкільниках. Пролітали роки, а в Каті, як і раніше, не було ні чоловіка, ні дітей. Лише мрії.
З Романом усе закрутилось несподівано. Спочатку на заняттях у неї закохалася його маленька донька, а потім виявилося, що мами дівчинка не має, тільки батько і бабуся. Весілля справили, коли Каті було майже 33. І вона одразу почала чекати малюка. Однак, у подружжя, на жаль, нічого не виходило. Через півроку молода дружина почала хвилюватися і їздити на консультації до різних спеціалістів, а заразом – по святих місцях та знахарях. Чоловік участі не брав, на огляд йти категорично відмовлявся. Вважав, що бити на сполох рано і взагалі не розумів її занепокоєння.
А Катя постійно думала про те, що йому добре – донька підростає, а в неї з кожним роком все менше і менше шансів пізнати радість материнства. Так і не встигне до сорока років трьох дітей бавити. Все частіше в сім’ї спалахували сварки на цьому ґрунті.
Якось після чергової сцени Рома прийшов миритися не з трояндами, не з тортом, не з її улюбленими парфумами. Чоловік приніс трилітрову банку, в якій плавала золота рибка з красивим плавцем.
— Загадуй бажання, Катерино. Три з них – обіцяю виконати.
«Хочу трьох дітей і щоб ти погодився пройти обстеження», — мало не випалила Катя, але побоялася, що цим тільки піділлє масла у вогонь і вголос сказала:
— Хочу закінчити у будинку ремонт, закрити кредит і відзначити це все десь на узбережжі моря.
— А як же діти?
— Як Бог дасть. У крайньому випадку завжди можна взяти чужих.
Катя не обманювала. Дітей вона все одно хотіла, але один фахівець відправив її до психотерапевта, а той порадив для початку заспокоїтись, відчепитися від чоловіка хоч ненадовго, і самій чимось захопитися – проблем ніяких у неї не було, а часу минуло не так вже й багато.
Разом із Ромою та його мамою вона поринула у ремонт заміського будинку – спадок від бабусі. Цілу весну і літо чистили, будували, клеїли, прибирали, розставляли меблі, та ще й городом займалися. А в жовтні
Катерина прийшла на огляд і не повірила своїм вухам:
– Вітаю, у вас трійня. Ви ж казали, у чоловіка в родині є близнюки?
– Це все рибка! – прошепотіла пацієнтка.
Звичайно, вже всі знали про ту саму золоту рибку, яку чоловік купив їй на знак примирення і якій вони вже придбали кілька побратимів.
Цікаво, що до останнього місяця усі думали, що Катя-Рибка матиме трьох доньок. Щось вигадувати щасливі батьки не збиралися, хотіли назвати донечок Віра, Надія, Любов. Колеги чоловіка подарували їм рожеві дитячі візочки, рожеві комбінезони, зібрали купу дівчачого одягу.
Але рибка і тут зробила Катерині сюрприз: на світ з’явилися троє хлопчаків.
Svitlana Sushko.
Фото ілюстративне.
