Мій Іван вміє готувати та завжди допомагає мені наводити порядки. Він і посуд помиє, і пропилососить, і килими до хімчистки відвезе. У нас все справедливо – хто вільний, той і робить, що потрібно. Без ліні і “то не моя справа”.
Зарплата у нас майже на рівні, лише вихідні по-різному випадають. Тому кожен з нас повертається до чистої квартири і не стирчить біля плити до ночі. Ваню така допомога не напружує, тільки непокоїть питання “А що мужики скажуть?”.
Він любить бути у центрі уваги. Іван боїться, щоб друзі не подумали, що він танцює під дудку дружини. У них місце жінки на кухні, а у нас у відносинах все по-іншому складається. І ось чоловік упевнений, що якщо хтось дізнається про те, як він ділить зі мною обов’язки його на сміх підіймуть.
Він навіть від рідного брата ховається. Той відколи одружився, навіть віник у руки не може взяти. Він спеціально накосячив при прибиранні, щоб дружина більше його ні про що не просила. Хоча за тим, як вона справляється, він стежить. То сорочку не так випрала, то борщ не досолила.
Нещодавно брат скаржився, що не висипається. У нього дитина з’явилася. Мовляв, ще й дружина говорить ніби втомлюється, а від чого їй втомлюватись, якщо вона вдома весь день. Сам він приходить додому і лягає у навушниках “відпочивати”. А та не знає, за що хапатись спочатку.
Є ще у мого чоловіка найкращий друг. Йому 30 років – досі живе з мамою. Пенсіонерка його обслуговує “від” та “до”. Йому навіть на кухню не треба приходити, мама все в кімнату принесе і рот серветкою витре.
Я здивована, якщо чесно. Друзі у чоловіка хороші, але у побуті та в сім’ї просто неможливі. І ось чоловік їх наслухається та соромиться. Він навіть мені сказав цілком серйозно: якщо я розповім комусь, допомагати перестане. За імідж переживає, мабуть.
А я мовчу, адже Іванко у мене найкращий — йому медаль можна видати. Якщо йому важлива думка його друзів, говорити зайвого не буду. Навіть подругам не розповідаю, який у мене чоловік крутий, адже щастя любить тишу. Насолоджуюсь тихцем своїм помічником.
Головна картинка – pexels.
