fbpx
Історії з життя
Заходжу в квартиру, а на кухні за столом свекор сидить. Перед ним на блюді запечена курочка, яку я на вечерю для своєї сім’ї приготувала. Ну, як курочка. Там крильця лиш залишились

Батько мого чоловіка Ігоря працює в області, але мешкає на краю міста. Щоб дістатися роботи, йому потрібно зробити одну пересадку, а ось пересадку він робить прямо біля місця, де ми живемо. Так історично склалося, що він до нас часто заходив на каву, чай навіть у вбиральню (ключи від нашої квартири він мав). Але невдовзі це все стало звичкою.

Якось я прийшла додому о восьмій вечора і застала вдома батька, а він працює до 18:30. Зайшла на кухню і побачила таку картину: він із великим апетитом їв салат із крабових паличок та соус, який я готувала вчора, щоб ми могли з чоловіком повечеряти.

Він одразу почав засипати мене компліментами: «Ти така молодець, так смачно все приготувала. А холодильник завжди повний. До вас приходити тільки на радість».

Тоді я вирішила нічого не говорити, щоб не образити його. А ввечері зателефонувала мамі Ігоря і попросила, щоб вона готувала своєму чоловікові якісь обіди на роботу, а то він постійно втамовує свій голод у нас і це вже починає набридати. У відповідь я почула дивовижну відповідь: «Говоріть із ним самі. А що я зроблю, якщо він хоче їсти у вас? А в мене він нічого не просить».

Після цих слів мені стало дуже прикро. Виходить, я купую всі продукти, готую, зустрічаю гостинно, а заради чого це все. І взагалі, я виходила за свого чоловіка, а не за його батька, котрий міри не знає в їжі. І нарешті я вирішила діяти радикально і не найприємнішим способом.

І ось у черговий раз, коли Анатолій Васильович вирішив відвідати наш холодильник, у нього не вдалося проникнути в квартиру. А все через те, що я змінила замки, а Ігоря просто поставила перед фактом. Батько чоловіка ще й зателефонував дізнатися:

— Що у вас з дверима? Все нормально? Бо я в квартиру не міг зайти.

Я йому прямо все пояснила, що двері наші в порядку, а ось замки там нові. Але він сказав, що ввечері заїде одержати нові ключі. І тут я не витримала такого. Сказала, що вже у власному домі здригаюсь і озираюсь. Згадала і котлети, які він “ой я не помітив, як всі з’їв” і курку запечену від якої ми лиш крила обсмоктали і рибу фаршировану, яку він свекрусі поніс, аби вона теж скуштувала.

Пояснила йому, що ми дорослі люди і маємо мати своє життя. Квартира зрештою моя і я проти таких візитів. Крапка.

У результаті ця новина розлетілася по всіх родичах чоловіка буквально за кілька днів. А говорили вони всі так: «Дружина Ігоря не поважає його батьків і не зважає на їхню думку».

Ну, а я з ними сперечатися не стала, головне, що чоловік на моїй стороні, більше мені не потрібно. Одне діло пригоститись, а інше усе з’їсти. Ми різницю відчули, з нас досить.

Передрук без гіперпосилання на intermarium.news – заборонено.

Головна картинка – pexels.

You cannot copy content of this page