Звичайний автобус. До нього заходить жінка років сорока із сумкою на плечі. Сумка напівгосподарська, на вигляд дуже містка. Схожа на невеличку валізу. До жінки підходить кондуктор та просить заплатити за проїзд.
— Зараз хвилинку! — Відповідає пані, починаючи щось шукати в сумці. — Гаманець знайду.
Кондуктор терпляче чекає.
— Та де ж він. Адже я його завжди зверху кладу. — бурчить жінка, запустивши в сумку вже обидві руки по самі лікті.
Не допомагає. Жінка ставить сумку на підлогу і починає діставати на коліна сир, олію, пральний порошок, шкільний підручник з геометрії.
— Треба ж! Підручник Віті! – щиро дивується вона. — І з чим він тоді пішов до школи?
Погортавши книгу, наче сподіваючись знайти гаманець між сторінками, жінка продовжує свої пошуки. Вона дістає два яблука, майонез, пакетик з кількома помідорами. Та гаманця так і немає.
Кондуктор, вирішивши, що все затяглося, вирішує поки що обійти решту пасажирів. Поки вона це робить, допитливі пасажири вже починають тихенько сперечатися одне з одним і робити ставки: скільки і чого ще можна вмістити в таку сумку.
Жінка продовжує шукати гаманець у своїй сумці. Вона дістає плойку, косметичку, гребінець.
Молодий хлопець підводиться з сусіднього сидіння, поступаючись місцем, щоб було куди викладати.
— Знайшла! — раптом лунає радісний вигук.
Але замість гаманця жінка дістає товсту плитку шоколаду. Шоколадку вона віддає дівчинці навпроти, яка активно вболіває за пошуки, сприймаючи їх, як веселу гру. Кондуктор знову повернувся, тепер вже теж цікавлячись, чим закінчиться ця історія.
Жінка витягує з сумки щоденник, календар і цілу пачку ліків.
— Прошу вибачення, — цікавиться літній чоловік—пасажир. — У вас серед медикаментів немає чогось від тиску?
— Ну, як ні, є! Візьміть будь ласка!
— А щось від застуди? — Запитують звідкись збоку.
— Беріть, на здоров’я! Кому ще потрібно, звертайтеся. Є для все.
Жінка витягує 0,5 літра мінеральної води та передає пасажирам:
— Ось візьміть кому потрібно запити.
Люди в автобусі витягують шиї: їм цікаво, що ще дістане жінка зі свого магічного ридикюля? Бензопилу, праску чи ласти?
Аж раптом автобус різко гальмує, зупинившись уже за межами міста.
Водій, лаючись, йде дивитися в чомусь власне несправність. Бурчить:
— Мені ще з ранку не сподобалося як він торохтить, не потрібно було виходити на зміну.
Жінка, яка шукає гаманець, радісно каже:
— Ну ось, поки він лагодить, я якраз знайду гаманець!
Вона дістає з сумки планшет, спиці для в’язання, два мотки пряжі, зарядні пристрої.
– Знайшла! — знову радіє жінка. Але додає — не гаманець. Знайшла результати аналізів сина! А вчора ж увечері ніяк не могла її відшукати.
Хтось у салоні обережно жартує:
— Самих аналізів там немає?
У цей момент водій роздратовано повертається в автобус:
— Доведеться викликати допомогу, бо я ніяк не можу знайти підходящого гайковий ключ, а без нього не полагоджу.
З сяючим обличчям головна героїня витягає з сумки гайковий ключ і простягає водієві зі словами:
— Може цей підійде?
Після цього вона знову намагається знайти гаманець, але водій радісно кричить:
— Підійшов! Не потрібно вже ніякої плати! А за ключ величезне спасибі!
Автобус полагодили. І гаманець у пасажирки таки знайшовся.
Він був у третьому відділенні – між фотоальбомом та набором для барбекю.
Не дарма кажуть, що у жіночій сумочці можна знайти що завгодно, крім порядку.
Фото ілюстративне.
