В душі моїй нерозуміння, і навіть не знаю, як поставитися до цієї ситуації. З моїм чоловіком ми познайомилися більше року тому, в 2020 році, відразу після його розлучення. Нас познайомили, можна сказати, спеціально – звели, щоб ми змогли створити свою пару. Спочатку були просто друзями, поки не відчули того самого «спалаху» в коханні. Я знала, що він був одружений, у нього двоє синів (зараз їм 7 і 4 роки), тому якось особливо до себе не підпускала.
2020 рік він пішов зустрічати з родиною. Ми хоч і почали тоді зустрічатися, але поки без фанатизму. Мені було, загалом, все одно, тим більше я намітила зустрічати свято з подругами. А він мені говорив: «Не подумай, нічого особистого, просто в клуб я не хочу, а там у мене сини і мої батьки – вони до них теж приходять відзначати Новий Рік. А з дружиною у мене вже давно ніяких почуттів, тому не варто думати нічого зайвого!».
Так, я знаю, причина їх розлучення була банальна: не зійшлися характерами. Я запитала: «Ви прожили більше 8 років в шлюбі, як можна було не помітити, що у вас характери різні? Ще й двох дітей зробити!». Він пояснив, що на початку кар’єри він був майже весь час в роз’їздах, тому що треба було годувати сім’ю, робити бізнес. А коли вже міцно влаштувався вдома (молодшому було трохи більше рочку), зрозумів, що з дружиною вони зовсім різні, важко жити пліч-о-пліч кожен день: і їй і йому! Нарізно набагато легше, та й любові вже, начебто, немає. Помучившись удвох ще трохи і розлучилися цивілізовано, залишившись друзями.
Спочатку мене це не напружувало. Та й хто я йому була? Ми одружилися тільки в кінці лютого, навіть якось спонтанно це було: «Давай одружимося?» – “А давай!”. Розписалися, почали жити у мене. Хоч моя квартирка невелика, але ми думаємо купити більшу, а свою квартиру він тій родині віддав. Іноді чоловік бере на прогулянку хлопчиків, або до нас додому призводить – мене це теж не напружує. Тим більше, що вони до мене добре ставляться – обнімають, цілують в щічку. Ласкаві і виховані, вони мені подобаються.
Але потім протягом року мене все почало нервувати (те, що не стосувалося дітей, зрозуміло). То він дзвонить при мені своїй дружині порадитися про щось або просто запитати як справи. То він забігає до них на обід, якщо я не встигла приготувати. То йому треба кудись їх відвезти, і він може з’явитися пізно. Звичайно, я почала ревнувати! Тим більше я ту дружину кілька разів бачила – так, гарненька така, модно одягнена. На мене так подивилася, трохи зверхньо – мовляв, я їй не суперниця.
Я стала виказувати чоловікові, що мені це неприємно, але так – без злості! Кажу: «З дітьми зустрічайся, але врахуй: твоя дружина – це я: зі мною радься, а перекусити ти і в кафе можеш». Чоловік мені відразу: «Та ти що – ревнуєш? Вона просто хороша людина, як друг мені!». Та мені байдуже, що хороша людина, і ніякій вона тобі не друг, а колишня дружина, з якою ти спав! З друзями не сплять! Я йому це сказала, тільки в м’якій формі. Ну ми якось швидко і мирилися.
Але цьогорічна новина стала для мене справжнім здивуванням. Він сказав: «Мила, ти що на Новий рік плануєш? Сходи з дівчатами кудись, відірвися як слід! А я піду до дітей зустрічати. Там у нас все ж щорічна традиція – іграшки під ялинкою, та й мої батьки завжди тільки туди приїжджають. Мила, це не обговорюється! Ти що, сердишся?». Так у мене сльози з очей бризнули! Серджуся! Що заважає приїхати до них 1-го січня? А батьків до нас запросити в новорічну ніч, вони були у нас на весіллі і добре до мене ставляться! Для чого до колишньої дружини пертися? Звичайно, ми в цей раз посварилися, досі надуті один на одного ходимо.
За кого він мене тримає? Була б я коханням на “боці”, ну тоді в чому питання – звичайно! Але я ж законна дружина! Всі мої подруги навколо обурилися, крім однієї: «Ну а що тут такого? Це всього одна ніч, у вас ще дітей немає, нехай зі своїми дітьми побуде, а ми під ялинку збігаємо – є можливість». Ось вона і посіяла в мені сумнів – а може точно нічого в цьому немає особливого? Чи чогось я не розумію? Але мене цю ніч трясло, хоч я і розумію, що невірності там не було. Тим більше він вночі, годині о 4 повернувся на таксі. Я зовсім заплуталася, просвітіть мене, будь ласка!
Фото ілюстративне.
