Розлучилася зі своїм нареченим після знайомства з його батьками. Ініціатива виходила від нього, а причина у тому, що я недостатньо гостинно зустріла його батьків.
Ми із Максимом познайомилися ще на першому курсі університету. Я місцева, а він приїжджий. Його батьки живуть у іншому місті. Кілька років ми з ним просто товаришували, а потім стосунки переросли у щось більше.
Після університету ми почали жити у моїй квартирі. Батьки не прийшли в захват, що я живу з хлопцем без шлюбу, але своє невдоволення висловили лише один раз і тільки мені. Рік ми просто прожили разом, притиралися один до одного, звикали до спільного побуту, а потім він зробив мені пропозицію.
Ми одразу домовилися, що з дітьми поспішати не будемо. Я хотіла спочатку стати на ноги, зробити хоч якісь кар’єрні кроки, а потім уже можна було й дітьми займатися. Максим мене підтримав, хоча сам особливими амбіціями у кар’єрному плані не вирізнявся. Я взагалі думала, що треба буде обговорити з ним тему, що в декреті з дитиною сидіти належить йому.
А що? Хороший варіант. У мене є бажання будувати кар’єру і чогось досягати, у нього таких прагнень немає, він домашній і націлений на сім’ю. Мені здавалося, що ми чудово один одного доповнюємо.
Через різне ставлення до роботи заробіток у нас із нареченим теж був різний. Я отримувала більше, бо й працювала більше. Але проблем із грошима не було. Якщо Максу і не подобалося, що основний утримувач в сім’ї я, він це чудово приховував.
З батьками майбутнього чоловіка я була знайома лише заочно. І їх, і мене це цілком влаштовувало. Але коли було озвучено, що ми одружимося, його мама та тато виявили бажання познайомитися зі мною. Заради цього вони навіть вирішили приїхати особисто.
Вирішили і добре, маленькою проблемою стало, що вони приїжджали вранці в четвер, а я працюю п’ятиденку. Максим також, але він відпросився з роботи, а ось у нас такі речі не вітаються. Керівник часто повторює, що особисті проблеми слід вирішувати в особистий час. Швидше за все, мене відпустили б, якби я попросила, але я не бачила сенсу.
У середу після роботи я зайшла в магазин, купила продукти, а решту вечора витратила на приготування салатів, гарячого та яблучного пирога. Максимові одразу сказала, що прийду лише увечері, бо з роботи не відпрошувалася. Він не заперечував, кивнув і сказав, що батьків зустріне сам, він уже відпросився.
Вранці я втекла на роботу, залишивши хлопцю докладні інструкції, де і що лежить. Цілий день була біганина на роботі, я навіть пообідати не встигла. Хотілося зробити все до кінця робочого дня, щоби не затримуватися в офісі.
Увечері прийшла додому, натягнувши на стомлене обличчя дружню посмішку. Все-таки перша зустріч із майбутніми родичами. Сімейство Макса зустріло мене на кухні, вони пили чай. Обличчя його мами виражало крайню міру невдоволення.
— Що ж ви, дівчино, так гостей зустрічаєте? – З порога зустріло мене її питання і увігнало мене в ступор. Як так?
Мама Максима сказала, що це неповага – вони приїхали вперше, а я заявляюсь лише ввечері.
— Можна було б і з роботи відпроситись, ми не щодня приїжджаємо. Це неповага, як мінімум.
Я почала говорити, що начальство не схвалює будь-яких відпрошувань, тому таке можливе лише у найважливіших випадках.
— Значить, приїзд батьків майбутнього чоловіка для вас не є таким важливим випадком? – підняла підведені брівки мама Максима.
Я знітилася, не знала, що відповісти. Адже нічого поганого не сталося, чого зриватися.
— Для жінки важливий дім та сім’я. Чи ви так не думаєте? Судячи з вашої поведінки, не думаєте. Інакше б не проігнорували знайомство з батьками майбутнього чоловіка.
Її манірний тон мене почав діставати і я розлютилася. Сказала, що робота для мене також важлива. Тим більше, що до їхнього приїзду я підготувалася. Удома чисто, їжа є, чисті рушники теж є – чого ще від мене треба? Щоб я це все з поклонами подавала?
Що кумедно – поки ми з мамою нареченого спілкувалися, ні її чоловік, ні цей самий наречений ні слова не промовили. Я взагалі чекала, що Максим свою маму якось заспокоїть, але він як язик проковтнув.
Висловившись, жінка піднялася з-за столу і пройшла повз мене у відведену для них кімнату. Слідом шмигнув її чоловік, а Макс залишився сидіти на кухні.
— І що це зараз було? – пошепки запитала я в нього.
— Мамі не сподобалося, що ти їх не зустріла. Вони спеціально їхали з тобою знайомитись, а ти на роботі.
— Ну, я ж прийшла. До того ж вони їдуть не ось прямо зараз.
— Все одно. Мамо права, ти вчинила некрасиво.
Потім його покликала мама, і Максим кинувся на поклик. Я залишилася перетравлювати почуте. Потім плюнула на все, поїла, помилася і лягла спати. Ще б я затанцювала перед якоюсь чужою тіткою. Вона мені поки що навіть не свекруха, а вже так круто виконує.
Вранці я пішла на роботу, поки всі інші ще спали. За день Максим мені зателефонував разів десять із тупим питанням “ти скоро”. Начебто не в курсі, коли закінчується робочий день. На останньому дзвінку я вже не витримала і почала огризатися. Ми посварились.
Додому я їхала без настрою. А як уявляла кислу міну мами Макса, так нудно ставало. Але вдома на мене чекав сюрприз – там нікого не було. Речів батьків Макса теж не було, та й його не всі. Дзвонити та щось з’ясовувати настрою не було. Виїхали – і на тому спасибі.
Макс об’явився у неділю. Він приїхав забрати залишки своїх речей та віддати мені ключі від квартири.
— Ти навіть не зателефонувала, не дізналася, чому ми поїхали. І ти не вибачилася перед моїми батьками, – дорікав мені колишній наречений.
А з якої радості мені з’ясовувати причину їхнього від’їзду? Усі дорослі люди. А сам він мені теж не подзвонив чомусь. А на тему вибачень перед його батьками – то тут ще питання, хто перед ким вибачатися повинен. Макс теж переді мною не вибачився за те, що не заступився за мене перед батьками. Але я ж із цього приводу скандал із розставанням не влаштовую.
Абсолютно не шкодую, що все вийшло так. Жаль, що стільки років стосунків ні до чого не привели, але добре, що все вирішилося ще до весілля. Тепер із батьками своїх чоловіків знайомитимуся заздалегідь, а то виявляється буває і так…