– Замерзнеш же! – говорив Коля.
– Тепліше одягнуся, – посміхалася Надя.
Одного разу Коля зголосився піти з Надею, але вона сказала: «Ні, милий, я одна люблю». «Ну і Бог з тобою», – відповів Коля.
І все було добре, Надя ходила, Коля жбурляв шкарпетки в стелю, але далі трапилося дещо неприємне.
Одного разу в неділю Коля піднявся рано, не спалося. І виявив, що у його тапка відірвалася підошва. Миколка не засмутився, він знав, що є запасні тапки. Відкрив в передпокої шафу – де коробки з взуттям, пробурмотів: «Хм, і де ж тут мої тапки?»
Взяв найближчу коробку. У ній були туфлі Наді. А поруч Коля здивовано побачив кілька сотенних купюр. Коля спершу зрадів: гроші на бочку! Потім задумався: звідки?
Надя була жінкою акуратною, вдома порядок і вимита підлога. Не могла Надя ось так забути кілька сотень, та ще в взуттєвій коробці. «Може, я залишив?» – задумався Коля. Ні, ця версія теж не працювала. Коля, якщо і ховав зрідка гроші, то зовсім в інших місцях, а не туфлях дружини.
У них все життя було заведено, що готівкові гроші вони кладуть в одне місце, ящик столу. Звідки і брали, якщо потрібно. Більш того, в кінці місяця Коля і Надя сідали, відкривали в телефоні баланси, підраховували загальні витрати, нічого один від одного не приховуючи. І тут на тобі!
Коля вже увійшов в кімнату, щоб розбудити Надю і з’ясувати, що за гроші, але швидко зрозумів: куди правильніше дізнатися, що буде з грошима, постежити за «рухом коштів».
Увечері Надя сказала знову: «прогуляюся». Ледь вона вийшла, Коля заглянув в коробку – грошей не було.
«Хм», – сказав Коля.
І вирішив продовжити слідство.
Через кілька днів купюри знову з’явилися в коробці. Потім зникли. Потім знову виникли.
Стало ясно: в цій коробці маленький секретний «банк» Наді. Однак що вона творить з грошима? На що витрачає? І де?
Коля став дзвонити друзям, радитися. Я порадив запитати Надю прямо. Але Коля прийняв іншу пораду – простежити за Надею, куди вона ходить вечорами.
І коли Надя вирушила «прогулятися», Коля непомітно вийшов слідом за нею. Надя дійшла до магазину, Коля бачив через скло, як вона там діловито ходить, щось купує. Але що саме – він розгледіти не міг.
Надя вийшла з пакетом, вирушила в інший бік від дому. Коля йшов позаду, обережно. Надя дійшла до старої хрущоби, увійшла в під’їзд. Коля хотів увійти і перехопити її на сходах, але вирішив – це нерозумно, треба вести слідство далі, щоб пред’явити потім звинувачення у всій повноті.
Тому що Коля зрозумів: Надя ходить до чоловіка. Чудово влаштувалася. Поруч з домом, зручно. Чоловікові лапшує, що гуляє. А сама купує закуску-випивку і – до цього, донжуана.
Коля зрозумів, що сімейне життя зруйнувалося, що невірність процвітає у нього під носом, але тепер він доведе до кінця розслідування, дружину викриє.
«Вона побачить у мене!» – буквально крикнув він, коли говорив зі мною по телефону.
Незабаром він уже знав, що Надя ходить в квартиру на останньому поверсі, знав, в яку саме. Удома він створював видимість звичайного сімейного життя, хоча це давалося йому насилу. Сказав, що Надя хропе і тому він буде спати в іншій кімнаті, де залишалося ліжко їх доньки, вже дорослої, що жила окремо. До речі, донці Коля теж нічого не говорив. Він її дуже сильно любив і не знав, як повідомити, що мама у гречку стрибає і що вони скоро розлучаться – причому, з диким “концертом”.
Нарешті, Коля вирішив з’явитися в ту кляту квартиру і подивитися на цього телепня. Колі дуже хотілося бахнути йому з порога, Коля служив в елітці, міг бахнути так, що той би пробив стіну будинку і вилетів на вулицю. Коля боявся не стриматися.
«Гаразд, як піде», – вирішив він.
Коля дзвонив у двері – ніхто не відкривав. «Ховається! – думав Коля. – Боїться! »
Тоді він став гамселити і лементувати: «Відкривай!»
Через три хвилини двері повільно відчинилися, Коля люто ступив усередину, стиснувши кулак, він себе більше не стримував.
І побачив бабусю. З палицею. В окулярах з товстими скельцями. Завита теплою хусткою.
«А де цей?» – запитав грізно Коля.
«Хто? – пробурмотіла бабулька. – Ти сам хто взагалі? »
Коля озирнувся. Він зрозумів, що ніякого чоловіка тут немає, це квартира старенької, що пропахла старими речами і ліками.
Коля подивився на кухню – побачив пакет з магазину. Який явно принесла його Надя.
«А що в пакеті?» – запитав Микола і відчув себе останнім телепнем.
…Так, Надя ходила до старенької. Яка сама вже не могла по магазинах, яка погано бачила-чула. Надя купувала їжу, щось готувала, прала і прибирала.
Старенька була їй ніким. Просто Надя була дуже доброю і хорошою людиною. І як у більшості наших жінок, у неї було те, що називається напівзабуте «співчуття».
А розмова між Надею і Колею все ж відбулося. Коля зізнався, яким він був телепнем і як стежив за Надею. Але його хвилювало одне питання – чому Надя не говорила йому нічого?
– Коль, ну все просто, – усміхнулася Надя. – Ти б напевно сказав, що грошей самим не вистачає і нічого витрачати на якусь бабцю!
– Хм… Тааак… Чесно кажучи, так, так би і сказав. Гаразд, завтра разом підемо до твоєї бабці, треба ж картоплі напевно взяти, вона важка.
Фото ілюстративне.
