Ми з Олесею дружимо вже дуже багато років і я б ще вчора з певністю сказала, що між нами справжня жіноча дружба, бо ми виручали одна одну в найскрутніші моменти. Олеся одружена, як я собі думала, щасливо, адже її чоловік піклується про неї і дітей, він практично все життя проводить на будовах, добре заробляє. Але, як то буває після стількох років шлюбу, вони віддалилися один від одного.
Олеся мені не раз жалілася, що пропала між ними іскра і він, коли приїжджає, то практично ввесь час сидить в квартирі і нікуди не хоче піти.
– Уявляєш, ні в ресторан з ним, ні на танці, ні на шашлики. Нікуди не хоче, а він ще молодий чоловік, на два роки старший за мене!
Я ж поки не маю пари, справа в тому, що перший мій шлюб закінчився невдало і я виховую доньку. не розкошую, живу від зарплати до зарплати, добре, що є де жити і на тому дякую колишньому чоловікові.
Звичайно, що я тісно спілкуюся з Олесею і ми часто відвідуємо на вихідні і якісь заходи, концерти і ходимо в нічні клуби. Вона завжди була запальна і весела, тому мені це зараз те, що треба, щоб якось не так було сумно сидіти вдома і розуміти, що найкращі роки вже й скінчилися.
І ось приїхав Толик, Олеся запросила мене до них, відсвяткувати. Але той щось там побурчав, що втомився з дороги і я мала піти з квартири.
– Навіщо ти так мою подругу випер з хати?, – обурилася Олеся.
– Бо я вдома і хочу відпочити, а не з кимось балакати і на стільці сидіти, коли я хочу на дивані прилягти!
І так вони поперечилися, як мені Олеся розказувала. Але чоловік таки захотів її перепросити і погодився поїхати з нею в колибу за місто.
– Рито, ти мене маєш виручити!, – прибігла до мене вона, – Забереш Толика на кілька годин, бо мені дуже треба!
Я здогадувалася, що в Олесі роман, але що мені було до того? Раз попросила, то так і зробила. На святкуванні мені раптово стало крутити живіт і я попросила Толика мене відвезти додому.
– Їдь, Толя, я тут тебе почекаю та ще потанцюємо, бо музика чудесна, а Рита на самому початку вечора отак прислабла.
Толик мене в машину і ми поїхали, скільки там до міста, хвилин двадцять. Я чесно кривилася, аж тут Толик давай реготати:
– Ну, ти й актриса, Рито! Наче я не знаю, чого мене Олеся відправила з колиби! Знаю я давно, що вона з кимось крутить, можеш не кривитися.
– Знаєш? Звідки?, – я нічого не розуміла.
– Та звідти. Відчув, а потім прослідкував та й побачив, як то вона до матері їздить та до репетитора з дитиною. Давно вона перестала бути мені дружиною, але я все думав, що вона якось схаменеться, але бачу, що ні.
Він висадив мене біля дому, а сам поїхав до себе додому. Я телефонувала до Олесі, намагалася її попередити, але вона не брала слухавку.
Не буду ж я до неї цілу ніч телефонувати. На наступний день вона прибігла до мене все виясняти з тим, що я погана подруга, бо її не попередила!
– Ти могла мені все розказати і якби була справжня подруга, то приїхала б, я б тобі гроші на таксі віддала, а так тепер по моєму шлюбу! і ти в цьому винувата! Знати тебе не хочу!
Толик дотримав слова і вони поділили майно, тепер Олеся в малій однокімнатній квартирі, а Толик викупив її частку в двокімнатній. Діти у них вже дорослі і орендують квартири, бо вже мають якісь половинки. Толик сам, як я розумію, на улюбленому дивані, а от чи Олеся з тим новим коханням – я не знаю, бо вона мене всюди заблокувала і я не розумію, чому?
Історія написана з реальних подій, імена та обставини змінені в інтересах головних героїв.
Фото Ярослава Романюка
Автор Ксеня Ропота
