Моя старша сестра закохалася у одруженого чоловіка, коли їй було 20 років. Він був з іншого міста, до нашого приїжджав періодично по роботі. Мені цей чоловік не подобався зовсім: мало того, що одружений і з дітьми, так ще й вихованості нуль. А сестра від нього просто танула.
Так вони зустрічалися майже три роки, коли сестра дізналася, що при надії. Благовірний пообіцяв їй, що все буде добре, а сам поїхав вирішувати свої питання і більше не повернувся. Щоправда, спочатку вони часто переписувалися і зідзвонювалися, однак з часом зв’язок між ними остаточно перервався.
На той час, як сестра зрозуміла, що з цим чоловіком у неї вже нічого не вийде, відмовлятися від материнства було вже пізно. Сяк-так, з хвилюваннями та розчаруваннями, доходивши до кінця терміну, вона народила хлопчика, залишила його на маму і пішла в загул.
Ми з мамою по черзі няньчили малюка, а сестра в цей час зависала в якихось дивних компаніях, цілодобово не приходила додому, почала часто заглядати у чарку. Жодні вмовляння не приносили ніякого результату: «Моє життя зламане, а дитина все лише ускладнює».
Так мій племінник і залишився на вихованні у нашої мами, а сестра, зрештою, переїхала жити до якогось свого приятеля, з яким вони разом то сходилися, то розходилися.
Потім був інший, такого ж типу, співмешканець, після нього — третій. Сином за весь цей час вона не цікавилася взагалі, ніби його ніколи й не було.
А одного разу сестра повернулася до батьківського дому. І знову почалися сльози: «Я нікому не потрібна, моє життя занапащене, а мені вже за сорок!»
Завдяки мамі та її безкінечним вмовлянням, сестра перестала пити, трохи оговталася, навіть влаштувалася на роботу і, здавалося, почала цікавитися власною дитиною. І тут їй зробили пропозицію! Чоловік, з яким вона, до речі, познайомилася на роботі.
Він був старшим за мою сестру на 10 років, з ним разом жили його діти від першого шлюбу: 25-річний син і 22-річна донька. Обоє ніде не працювали і зі спокійною совістю сиділи у тата на шиї. А той гордо ніс цей тягар: «Я ж чоловік! І майбутня дружина теж не працюватиме!»
І моя сестра, звичайно ж, відразу пішла на світло цього «сімейного вогника».
І тепер вона, нарешті, насолоджується довгоочікуваним сімейним життям з чужим дорослим сином-білоручкою, чужою дорослою донькою-ледаркою і з чоловіком, який вважає, що однієї його зарплати має вистачати на всіх. Ведення всього господарства, як і передбачалося, лягло на плечі новоспеченої дружини та мачухи: прання, приготування їжі на всіх, прибирання всього будинку (навіть у кімнатах дітей), город та пташник (ще одна гордість чоловіка). І жодної згадки про власного сина.
Зате одружена!
Фото ілюстративне.
