Ми з моїм майбутнім чоловіком познайомилися, коли нам було по 18 років. Практично одразу почали жити разом і через рік одружилися.
Я народила двох дітей і все складалося чудово, доки я не дізналася, що мій благовірний має другу сім’ю. Він через особливості своєї роботи часто їздив у відрядження, і мені навіть не спадало на думку, що він веде подвійну гру.
Одного злощасного ранку, мені зателефонувала молода жінка і сказала, що мій Влад живе з нею, коли нібито їздить у відрядження. Але ще більшою несподіванкою для мене було дізнатися, що у них є 5-річний син. Нашим донькам на той момент було 13 та 10 років.
Чоловік, звичайно, по приїзді додому все спочатку заперечував. Але через час я вистежила його і застала на місці вчинення злочину так би мовити.
Я вийшла з машини, коли він гуляв за ручку зі своєю другою сім’єю в парку. Чоловік у всьому зізнався, але одразу мені заявив, що від нас він іти не збирається. І квартири нам не залишить. Так ми й продовжували жити, він їздив до них, а я з дітьми. Жили кожен сам по собі.
Через рік я познайомилася з хлопцем, його дружини не стало кілька років тому. У нас закрутився роман, і ми почали зустрічатися у вихідні. Але з мого боку це було не кохання, а швидше розвага.
Одного разу мій чоловік (якщо його можна так назвати) побачив нас біля дому, коли Максим підвозив мене з роботи. Він влаштував мені розбірки, кричав: Як я могла так вчинити? А я не розуміла, що відбувається. Адже він вчинив зі мною колись так само, та й стосунків між нами ніяких вже давно не було, просто виховували разом дітей.
Через тиждень він заявив мені, що покинув ту сім’ю і хоче жити тільки з нами. Він стояв на колінах і благав його пробачити, говорив, що ми єдині хто йому потрібні. Не розумію тепер, що мені робити і як вчинити? Адже Максим кличе нас переїхати до нього, а мені здається, що я все ще люблю чоловіка.
