Учитель праці Сергій Марущенко каже, що побачив таку пічку в військового США і вирішив не лише виготовити, але й удосконалити, так би мовити, до українських реалій.
“Трохи переробив, знаючи потребу в таких речах, і трішки їх підлаштував під шкільні технології. Тобто те, що можуть зробити діти. Спочатку дітям було складно їх виготовляти, але коли першу для себе вони вже виготовили, то вже знали весь технологічний процес і далі ми працювали вже, скажімо так, на потік”, — каже Сергій Марущенко.
Чоловік використовує метал, який є під рукою, приносять батьки учнів та волонтери.
“Система доволі проста, шарнірна. Найголовніше у цьому — відповідність розмірів, кожна деталь повинна відповідати наступній деталі, яка приєднується до них. Як ви самі бачите, вони зроблені з будь-чого. Оце, наприклад, був старий відлив, оце колись був профіль для кріплення гіпсокартону, це якийсь новий відлив у нас чи обрізок із нього залишився. Колосник, якщо покажу, теж будете сміятися, можливо, але він насправді теж цікавий. Якщо подивитися на нього уважно, то можна побачити тут і цифри і все – тобто цинк від патронів”, — розповідає вчитель.
Проте, від такої маленької речі – велика користь, бо її можна покласти в кишеню і легко перенести і розігріти їжу чи зварити чаю.
Вчитель каже, що щодня може до десяти таких міні-пічок виготовляти.
“Більше ніж чотири я не зможу, бо просто руки не витримають працювати плоскогубцями, а разом із учнями ми можемо штук вісім, мабуть, зробити. Оскільки діти вже знають, як їх виготовляти, і відповідно один клас вирізає заготовки, приходить наступний клас – вони вже згинають і починають з’єднувати, третя група – шестикласники – якраз на п’ятому-шостому уроці вже збирають повністю готові вироби”, — каже він.
Оскільки діти зараз на дистанційному, тому Сергій Іванович розробив верстат аби прискорити роботу. І колеги. І батьки підтримують вчителя в цьому, бо армії треба допомагати.
“Намагаються більше принести матеріалів, на уроках допомагають, співпрацюють. Батьки наших дітей приходять до закладу й завжди цікавляться, і підтримують Сергія Івановича”, — говорить вчитель.
Готові вироби передадуть до Охтирки та Миколаєва.
За матеріалами Суспільного.
Фото: колаж.
Популярні статті
- А тепер йому знадобилася донька. Ой, татуню, біжу та підскакую аби тебе глядіти
- Я була впевнена, що у нас із невісточкою чудові стосунки. Я з нею і попліткувати могла і порадитись і секрет який розказати. Вона не тільки вислухає уважно, а й пораду дасть, підтримає, добре слово скаже. та й син, я бачила, був дуже щасливий із нею. Мені було приємно приходити до них у дім і відчувати себе бажаною гостею. А минулими вихідними я навідалась, принесла своїх пиріжечків ще гаряченьких, проте синочка мого вдома не було, сама невістка. тут вона і ошелешила мене. тепер не розумію. як бути і що ж робити
- Тато говорив, а я прямо відчувала як червонію. Навіть очі на коханого підняти не могла від сорому. Оце так “познайомились” свати перед весіллям. І що тепер буде?
- Той випадок показав моїм подругам, хто я є насправді і всю правду про мій шлюб.
- Нажаль, наш будинок що під Києвом, поки відновлюють, а ми переїхали в рідне село до родичів. Ні до кого у дім проситись не стали, а орендували собі окрему хатину за смішні гроші. Саме тому, мені особливо прикрими були слова мами і сверів, коли я повідомила їм нашу несподівану новину