В ліцеї аж три волонтерських штаби: з виробництва енергетичних солодощів, плетіння маскувальних сіток, виготовлення окопних свічок. А ще дітки приносять листи для військових та долучаються до волонтерства.
– Дехто з наших працівників вдома робить ці солодощі, а потім приносить у ліцей і тоді процес виготовлення йде набагато швидше, – каже Олег Володимирович Архитко, директор ліцею.
Архитко каже, що зараз вони зосередилися на плетінні маскувальних білих сіток, заздалегідь зібравши для цього кошти.
– Нещодавно ми проводили благодійні ярмарки «Зігрій теплом українського солдата» і виручені кошти пішли на закупівлю сіток. Також ярмарки будемо ще проводити 8, 10 і 15 листопада, тому усі бажаючі можуть долучитись, – каже він.
А ще в ліцеї допомагають військовим адресно, що теребовлянські військові забажають – інструменти, акумулятори.
– Все, що потрібно, ми намагаємось купити та передати захисникам, але зараз найбільша потреба саме в білих маскувальних сітках, а далі будемо бачити по ходу справи, – додає Олег Володимирович.
Ідею допомоги військовим втілила в життя мама полеглого героя Юрія Тихоліза, Мирослава. Каже, що треба приносити користь всім, чим може.
– Я вважаю, що уроки трудового навчання мають приносити користь людині та суспільству в цілому, тому перед святом Покрови ми з учнями вирішили в кожному класі щось зробити на допомогу ЗСУ. Спершу ми плели браслети, килимки, а в 10 класі в дітей є модуль кулінарія і тому ми почали виготовляти енергетичні батончики для себе та для наших військових, – каже вона.
Далі ідею підтримали викладачі, долучалися й продуктами й виготовили загалом 150 палетів по вісім видів енергетичних батончиків і відправили на фронт.
Далі вже й містяни долучилися – несуть горіхи, печиво, сухофрукти.
– Я виділяю для себе годину після уроків у четвер та приходжу на допомогу і за цю годину можна виготовити дві порції цукерок, – каже Ольга Омелянівна.
За матеріалами «20 хвилин».
Фото: колаж.
Популярні статті
- А тепер йому знадобилася донька. Ой, татуню, біжу та підскакую аби тебе глядіти
- Я була впевнена, що у нас із невісточкою чудові стосунки. Я з нею і попліткувати могла і порадитись і секрет який розказати. Вона не тільки вислухає уважно, а й пораду дасть, підтримає, добре слово скаже. та й син, я бачила, був дуже щасливий із нею. Мені було приємно приходити до них у дім і відчувати себе бажаною гостею. А минулими вихідними я навідалась, принесла своїх пиріжечків ще гаряченьких, проте синочка мого вдома не було, сама невістка. тут вона і ошелешила мене. тепер не розумію. як бути і що ж робити
- Тато говорив, а я прямо відчувала як червонію. Навіть очі на коханого підняти не могла від сорому. Оце так “познайомились” свати перед весіллям. І що тепер буде?
- Той випадок показав моїм подругам, хто я є насправді і всю правду про мій шлюб.
- Нажаль, наш будинок що під Києвом, поки відновлюють, а ми переїхали в рідне село до родичів. Ні до кого у дім проситись не стали, а орендували собі окрему хатину за смішні гроші. Саме тому, мені особливо прикрими були слова мами і сверів, коли я повідомила їм нашу несподівану новину