Господи, очі не просихають, я не можу спокійно дивитися, як наші люди пережили це все і змогли зберегти той синьо-жовтий стяг, ту віру в Україну і дочекатися!
Ми так довго чекали, аж всі стерпли в тому напруженні, здеревіли і завмерли, щоб жодним чином не нашкодити. «Інформаційна тиша, ЗСУ просить інформаційної тиші» – вже вбилося в голову, вже боїшся наврочити, боїшся тих новин, що потечуть за цією перемогою: «Просимо гідно зустріти Героя…».
Наші Герої, що на Небесах, нехай святиться ім’я Ваше, нехай буде Царство Ваше на Небі. Родинам полеглих хочеться сказати: «Простіть, простіть нам, що ви не дочекаєтеся Героя з війни…»
Доземний уклін тим, хто крізь холод і мряку йшов вперед, хто йшов попри нестерпну втому, попри зневіру і біль вперед. Ви бачите, рідні. Як вас зустрічають Українці, як за вами боліють Українці, як за вами стоять Українці. Вірте в нас і в себе!
Слава ЗСУ!