Господи, очі не просихають, я не можу спокійно дивитися, як наші люди пережили це все і змогли зберегти той синьо-жовтий стяг, ту віру в Україну і дочекатися!
Ми так довго чекали, аж всі стерпли в тому напруженні, здеревіли і завмерли, щоб жодним чином не нашкодити. «Інформаційна тиша, ЗСУ просить інформаційної тиші» – вже вбилося в голову, вже боїшся наврочити, боїшся тих новин, що потечуть за цією перемогою: «Просимо гідно зустріти Героя…».
Наші Герої, що на Небесах, нехай святиться ім’я Ваше, нехай буде Царство Ваше на Небі. Родинам полеглих хочеться сказати: «Простіть, простіть нам, що ви не дочекаєтеся Героя з війни…»
Доземний уклін тим, хто крізь холод і мряку йшов вперед, хто йшов попри нестерпну втому, попри зневіру і біль вперед. Ви бачите, рідні. Як вас зустрічають Українці, як за вами боліють Українці, як за вами стоять Українці. Вірте в нас і в себе!
Слава ЗСУ!
Популярні статті
- А тепер йому знадобилася донька. Ой, татуню, біжу та підскакую аби тебе глядіти
- Я була впевнена, що у нас із невісточкою чудові стосунки. Я з нею і попліткувати могла і порадитись і секрет який розказати. Вона не тільки вислухає уважно, а й пораду дасть, підтримає, добре слово скаже. та й син, я бачила, був дуже щасливий із нею. Мені було приємно приходити до них у дім і відчувати себе бажаною гостею. А минулими вихідними я навідалась, принесла своїх пиріжечків ще гаряченьких, проте синочка мого вдома не було, сама невістка. тут вона і ошелешила мене. тепер не розумію. як бути і що ж робити
- Тато говорив, а я прямо відчувала як червонію. Навіть очі на коханого підняти не могла від сорому. Оце так “познайомились” свати перед весіллям. І що тепер буде?
- Той випадок показав моїм подругам, хто я є насправді і всю правду про мій шлюб.
- Нажаль, наш будинок що під Києвом, поки відновлюють, а ми переїхали в рідне село до родичів. Ні до кого у дім проситись не стали, а орендували собі окрему хатину за смішні гроші. Саме тому, мені особливо прикрими були слова мами і сверів, коли я повідомила їм нашу несподівану новину