У мене скінчилися всі аргументи, скільки себе пам’ятаю – весь час переживаю за молодшого брата, а він вже не молоденький – скоро 50 років.
Все в двох словах не опишеш, ну, скажімо так – брат на старості років може залишитися без копійки, квартири, сім’ї та дітей. А куди він піде? До мене, звичайно! Хто йому ще дасть притулок, адже всім колишнім він став не потрібен. Хоча, це вони в один прекрасний день набридали йому, адже він зустрів нове кохання.
Не зрозуміло? Ось і я не розумію, як можна бути таким безтурботним? Брат дуже своєрідно ставиться до шлюбу.
Алгоритм такий: він закохується, підкорює своїм поступливим характером, оптимізмом, умінням заробити, золотими руками. Переваг у нього багато. Кохану жінку обов’язково веде в РАЦС, і починає з ентузіазмом будувати сімейне “гніздечко”. На все готове він не йде, йому потрібно все з нуля, своїми руками побудувати.
Проходить 7-8 років і «прости-прощай», не можу обманювати, я покохав іншу і йду. Іде завжди з порожніми руками! Вважає чимось недостойним забрати щось, крім сумки зі своїм одягом. Це нормально?
Спочатку я пишалася братом. Він – не дріб’язковий, а справжній мужик. Але роки минають, в минулому 3 шлюби офіційних, а у нього з нажитого – одна сумка і все!
З першою дружиною розлучився – залишив їй квартиру, нашу, бабусину. Ну, це правильно, я вважаю – там виріс і зараз живе його син з родиною. Ми всі дружимо.
Потім він поїхав в село, працював, побудував своїми руками будинок, лазню, все як у людей. Через 10 років пішов.
Повернувся в місто до чергового «кохання всього життя», взяв кредит, купив кімнату, потім квартирку. Все виплатив сам, їздив на вахти, він неперевершений фахівець у дуже затребуваній спеціальності. Пішов знову з сумкою, квартира – на дружині. А ще просто жив з жінками, завжди купував хорошу побутову техніку, меблі.
Ось так все життя по колу: нова кохана дружина, не проста робота, все залишив – пішов. Кого він шукає, яких принцес? Всі жінки йому трапляються хороші, нічого поганого не скажу. Він свідомо все залишає, загладжуючи провину, що не зміг втриматися від нової закоханості.
Ось зараз, після 3 років життя з милою жінкою знову прийшов до мене, вислухав мою промову, обіцяв подумати. Але відчуваю – знову залишиться ні з чим! Що робити, як переконати цього мужика, що на старості років залишиться один! Кому потрібне таке лицарство в наші дні? Буде доживати у мене, коли сил на нові трудові та любовні подвиги вже не залишиться!
Передрук без гіперпосилання на intermarium.news – заборонено.
Головна картинка – pexels.
