fbpx
Україна
“А як же хлопці там? Вони ж теж хочуть додому” – попри поранення вернувся на передову, а в день чергової ротації натрапив на міну

Назавжди 45 житомирянину Олександру Ковнацькому, справжньому Герою України, який знав, що таке підтримка, вірність та відданість слову.

Він добровільно мобілізувався в лютому, влітку отримав поранення і міг не їхати на передову. Та, попри вмовляння дружини, не міг так вчинити з побратимами.

“А як же хлопці там? Вони ж теж хочуть додому”, – говорив їй.

Знав, що без нього не обійдуться, адже він – танкіст. Дружина змирилася і чекала його з ротації 3 жовтня, та в той день танк потрапив на міну.

“Він пішов на війну 24 лютого, у перший день війни, – каже Суспільному родичка військовослужбовця Надія Сушицька. – Влітку його поранили. Лікувався у госпіталі. Його дружина Майя тоді просила, щоб не їхав більше на фронт. Але він не послухав. Сказав, що там на його повернення чекають його побратими. Казав: “А як же хлопці там? Вони ж теж хочуть додому”. Тоді він знов поїхав на передову. Розповідав, що третього жовтня у нього мала бути ротація. І він мав повернутися додому і бути зі своїми рідними. Але третього жовтня його не стало… Це була добра і чуйна людина. Залишив сина Дениса, дуже хорошого хлопця, дочку Лілію і дружину Майю”.

Фото: колаж.

10/08/2022

You cannot copy content of this page