Історію українського військового та його молодої дружини розповіли у Західному територіальному управлінні Національної гвардії України.
До війни молодята, Богдан та Катерина, жили та працювали у Польщі. Але 24 лютого змінило все.
«Як тільки почалась війна, в мене не було сумнівів, що потрібно повертатись на Батьківщину та ставати на її захист», – розповідає Богдан.
Молодята розповідають, що з місцем одруження визначились одразу: хотіли зробити це на рідній Батьківщині.
Оскільки Богдан служить у Луцьку, то й побралися закохані у цьому древньому місті. На весільній церемонії були присутні рідні молодят та побратими-гвардійці.
Одним з перших привітав молодят із створенням сім‘ї батько Богдана Віталій. Чоловік пішов у Нацгвардію слідом за сином.
Фото: Західне територіальне управління Національної гвардії України.
09/02/2022
Популярні статті
- Мені було завжди тяжко слухати, як свекруха шукає в мого сина риси Андрія. Їх там просто не могло бути і я з кожним днем все чекала, коли вона це побачить
- Просто не розумію, чому батько не сказав мені, що у нього такі неприємності? Все можна було б вирішити і швидше, і з меншими затратами душевних сил
- Свекруха може тримати на руках старшу онучку, відвернутися від моєї доньки і жартувати: «Ми зайняті, а третій тут зайвий». Це дослівна цитата, яку моїй донці сказала бабуся
- Звичайно, що я їй не допомагала по доброті душевній. Я що їй родичка чи донька? І не треба мені про мораль. Ми всі живі люди і маємо розуміти, що вік у нас короткий, а доглядати на схилі літ комусь треба. То чого б і квартиру не переписати, як на те пішло
- Якось чоловік мене обійняв, зарився носом в моє волосся і прошепотів: «Як добре, що ти мені пробачила.». «Як добре, що ти не бачиш мого обличчя зараз», – подумала я з усмішкою