Чому? Так ось через ту саму правду. Яку вона завжди мені говорила.
Про те, що я поганезно виглядаю на цьому фото. Про те, що я дуже погано зробила роботу. Про те, що мій подарунок був безглуздим. Про те, що я розпливлася і їм у два горла – саме в такій формі. Про те, що я не права. Про те, що я погано щось знаю. Про те, що насправді про мене всі поганої думки. Про те, що на місце, куди запросили мене, спершу покликали всіх, кого можна, і вже коли ті відмовилися…
Якщо спочатку критика була по справі, і місце для похвали було дуже навіть, то незабаром, непомітно, позитивна оцінка мене зникла взагалі. У якийсь момент цей потік критики став безперервний і прийняв форму аксіоми. «Ти можеш говорити мені що завгодно, але я знаю, що насправді ти думаєш і відчуваєш! Ось так, і женешся за ось цими цілями; так-так, виправдовуйся, але я ж все про тебе знаю», – стало для мене першим дзвіночком в стрімкій низці подій, після яких я обірвала всі можливі для людей, що живуть в одному місті і обертаються в одних колах, зв’язки.
Весь цей час мене годували казкою про «Я не вмію лестити, я говорю тобі правду», результатом якої стала просто знищена самооцінка, невпевненість у собі, без п’яти хвилин розчарування і відхід з професії, тому що нічого мені там робити, раз я настільки посередня, і з життя – тому що до біса таке життя. Мене спочатку не бентежило ні те, що людина відкрито хвалиться навичками маніпулятора, ні те, що я інтуїтивно волію слухати, а не розповідати про себе. Можливо, це мене хоч трохи і врятувало. Мене професійно варили на повільному вогні, і коли вода стала дуже гарячою, я вистрибнула з цього котла, сподіваюся, ще не дочекалася до незворотного стану.
А тепер про те, що дійняло.
«Ти робиш з мухи слона» і «Боже, та тобі сто разів говорили припиняти з нею спілкування, а ти не слухала!».
Перша категорія, що дійняли поблажливо, посміюється над моїми візитами до психолога. Боже мій, яка проблема – подружка покритикувала! Знайшла через що засмучуватися і віднімати у фахівця час/платити всяким шарлатанам! Тебе що, тільки хвалити можна?
Людина свідомо і з задоволенням проводила на мені експеримент і насолоджувалася цим. Якщо з шести років три роки формувати у когось довіру до своєї думки, а потім три роки говорити, що він ніхто – він повірить, що він ніхто. Своїм знеціненням цього і моїх спроб виправити ситуацію ви забезпечуєте собі довічний бан разом з цією самою «подружкою». Якщо у вашому житті існує «тільки хвалити» і «тільки критикувати» – туди ж.
Друга категорія не пам’ятає, що до моменту, коли мені «всі почали говорити», про токсичність людини і її маніпуляції стали помітні не тільки їм, але і мені теж.
Більш того, «всі мені говорили припинити спілкування» як раз тоді, коли я подумала – щось тут не так, і вирішила обговорити ситуацію зі сторонніми. Так, мені сказали, що я права і тут щось дуже не так, спасибі. Але яке, чорт візьми, «давно всі говорили»?
А ще зерна маніпуляцій встигли прорости дуже глибоко. А можливо, вона має рацію? А можливо, всі мені лестять з жалю чи вигоди, і тільки вона каже правду?
Крім того, люди такого роду не хочуть відпускати “подругу” просто так. За спробою до втечі слідує відплата, а до повного сил і впевненості, ворога, в той момент розбита і розчавлена я була не готова зовсім. Навіть правильна, розроблена з фахівцем тактика не позбавила мене від спроб налагодити стосунки «медовим» примиренням і майже відразу стрімким переходом до звичної нищівної критики.
Тому я все роблю зараз правильно. Так, як потрібно. Не можете або не хочете допомогти – промовчите.
А всім іншим хочу сказати: якщо вам здається, що у ваших стосунках з кимось – другом, партнером, родичем – щось не так, щось вас пригнічує і змушує відчувати себе гірше і невпевненіше – вам не здається.
Обговорюйте. Просіть допомоги. Тікайте.
Не чекайте, поки вода закипить.
За мережі.
Фото ілюстративне.
