Чоловік на роботу йде раненько. Я ще раніше встаю, пораюсь по господарству. Спішу йому сніданок гарячий зготувати, все зробити, щоб він довше поспав. А то якось чую, гукає з кухні: «А що це хліба так мало? Чому ввечері не купила?». І таким сердитим, неприємним голосом. Від образи мало не заплакала: ось як дякує мені, що про нього піклуюся
Розмірковуючи про сімейні стосунки, нагадаю приказку «Вчи дитину змалечку». Як про неї слід піклуватися з перших днів народження, так і про родинне щастя треба дбати з перших кроків
Вже стільки років живемо разом, а чоловік досі до копійки контролює мало не всі сімейні витрати, хоч працюємо обоє. Навіть за куплену «зайву» шапочку або заколку для волосся комусь із дівчаток, гарні серветки чи харчову приправу часом дорікає. Чищу картоплю на обід — він поруч, обов’язково гляне, чи тонкі лушпайки
Мені, може, й гріх скаржитися на жіночу долю. Хто знає мою родину, впевнений, що у ній все благополучно. Вийшла заміж із любові (було це понад десять років тому),
— Я зрозумів, що помилився. Я не готовий. Все складно. – записка випала з рук нареченої. А до господи почали збиратись перші гості 
— Я зрозумів, що помилився. Я не готовий. Все складно. – записка випала з рук нареченої. А до господи почали збиратись перші гості Ксенія вже довгий час зустрічалася 
– Заміж виходь, – радили друзі, – не можна одній, не проживеш на пенсію. І знайомили Іру з різними кандидатами, які викликали у неї тільки одне почуття – відразу. Проте самотність була нестерпною. і тоді вона написала пост в одній із соціальних мереж, який перевернув усе її життя
– Заміж виходь, – радили друзі, – не можна одній, не проживеш на пенсію. І знайомили Іру з різними кандидатами, які викликали у неї тільки одне почуття –
А ви знали історію створення картини Альбрехта Дюрера «Руки». Мене вона вразила і здивувала
Швидше за все ви знайомі хоча б з однією роботою Альбрехта Дюрера У 15 столітті в маленькому селі недалеко від Нюрнберга жила сім’я, в якій було вісімнадцять дітей.
Чомусь тривожно глянула на образ Матінки Божої – скільки ночей їй молилася. Тепер вона згадує і згадує той день. Дмитро приїхав пізно ввечері, зненацька. Розгублено дивився на неї: – Продавай хату, мамо. Худобу, усе, що є в обійсті. Щось розказував про невдалий бізнес. Про те, як пропали позичені гроші, а відсотки ростуть. Кредитори уже лякають. Має за тиждень борг віддати
Галина Василівна стулила міцніше повіки. Закликала сон, а він не йшов, ніби навмисне обминав її кімнату. Тільки спогади лізли у голову, визирали з усіх кутків, з теплої вовняної
Це «щось» трапилося, коли Лізу запросили на зустріч випускників школи. Залишивши все, вона мчала до рідного міста, де жили батьки, родичі, друзі і де мріяла зустріти Діму.
Коли в їхній клас увійшла Ліза, то Дімка відчув, що в його житті наче все враз заграло різнобарвними фарбами. Висока, струнка, з довгим волоссям, яке спадало майже до
Настя мовчки простягла знімок і відвернулась погодувати сина. Оксані перехопило подих — із фото усміхався… її Сашко. Жінка довго не могла спам’ятатися: хіба таке в реальному житті буває?
Сніжинки — великі, лапаті — летіли до землі так неспішно! Здавалося, вони навмисне сповільнюються у польоті, аби можна було помилуватися неповторним візерунком кожної з них. Зима ніяк не
На другий рік спільного життя чоловік виступив у родині у ролі банкіра і давав гроші на необхідні мені покупки в борг. Мені доводилося писати розписку, в якій вказувала дату повернення боргу. Якщо я не встигала повернути, платила відсотки. На третій рік наша економія досягла максимуму
Був у мене шлюб і його не стало не стало. Не подумайте нічого зайвого, ніхто не пив, не ходив наліво. Шлюб розпався через звичайну скнарість. Погано, що я
Коли бабуся поїхала додому, то я залишилася з порожнім холодильником і неприємним осадом
Зустрічаючи гостей, навіть несподіваних поставити на стіл все найсмачніше – у моїй родині так було прийнято. Тому коли до мене приїжджала бабуся я завжди закуповувалася в магазині і

You cannot copy content of this page