Я ніяк не могла зрозуміти, від чого саме вона втомилася? Помити дві тарілки, витерти пил і зварити борщ? Це обов’язок всіх жінок. А що тато – ледар, так це так було завжди. І чому тоді її тільки зараз це почало турбувати ?!
Мені завжди здавалося, що моя сім’я – непорушна стіна. Тоді як батьки спочатку шкільних, а потім і інститутських друзів розлучалися, мої тато і мама були для мене взірцем
Коли я вийшла заміж, то почала дзвонити в двері. Свої двері. Двері своєї квартири. В ті самі двері, які завжди відкривала ключем, з найпершого дня, коли в неї переїхала
Звичайно, там був дзвінок, але ним майже ніколи ніхто не користувався. У мами були запасні ключі. А більше до мене ніхто не приходив. Вдома я з’являлася до ночі.
– Поки не пізно, проведи дівчину, – сказала синові, аби й Олі було приємно. Але Вася здивував відповіддю: – Ви вже вибачте, мамо, але всі ми – дорослі люди. Сьогодні Оля залишиться в нас
Чи думала колись Ольга Григорівна, що старість зустрічатиме наодинці. Змолоду хотіла мати велику сім’ю, як мінімум, трійко діток. Та життя не склалося, як мріялося. Рано овдовіла, залишившись з
Я сина одягала, він хникав, не хотів одягатися, стягував колготки, потім плювався кашею, ми спізнювалися, встав чоловік, зайшов на кухню, запитав: “А є щось, крім каші, на сніданок?”. – НІ! – гаркнула я, хоча могла б накромсати бутербродів
ПРО ЩАСТЯ! Одного разу, шість років тому, я насилу прокинулась вранці і стала варити кашу. Була зима, за вікном – непроглядна темрява. Я чатувала молоко, щоб не втекло,
Анюта чоловікам там вже графинчик поставила і закуски приготувала, та згадала, що ще огірочки малосольні в погребі стоять. Спустилася в льох, огірочків набрала і хотіла зайти чоловікам на стіл поставити, та розмову з прочинених дверей почула і зачаїлася, прислухавшись
ЛЮБОВ НЕ НА ПОКАЗ! Анюта вийшла з хати з повним відром корму для свиней і злюща пройшла повз чоловіка Генку, який вже третій день возився з колодязем. Різьблений
І все було б добре і навіть прекрасно, але як тільки ми переїхали в нову квартиру, до нас стали часто приїжджати рідні чоловіка. У нього 2 сестри і молодший брат. У них якось одразу з’явилась купа справ у столиці. І все це з ночівлею, інколи ще й друзів з собою беруть
Я вийшла заміж трохи більше року тому, зустрічалися 3 роки, знімали квартиру в столиці. Зараз взяли двокімнатну в кредит, адже обоє гарно заробляємо. І все було б добре
Оля і роботу гідну знайти не може, все їй не так і не те. Тому якось так вийшло, що живе вона вже років з десять “тимчасово” на гроші моєї старенької мами. І все б нічого, але все частіше мам телефонує і дорікає мене тим, що я не піклуюсь про неї належним чином. Що гроші, які я їй передаю щомісяця, (а це п’ять тисяч не рахуючи памперси і все що виписує сімейний), це сльози і я можу передавати більше а не хочу. Уже не просить, просто ставить перед фактом, що я повинна влаштувати до нас на фірму свою сестру, звісно з позахмарною зарплатнею
Все своє дитинство відчувала себе непотрібною дитиною. Заміж мама вийшла тільки тому, що уже виношувала мене. Через три роки після моєї появи батьки вже мали мою сестричку Олю.
Роман невдоволено поглянув на дружину: — Знову солянки своєї наварила? А що, уява не працює? Не могла чимось смачнішим чоловіка нагодувати. Он інші жінки, хоч і не мають чоловіків, а таку смакоту готують, а ти, як завжди виправдовуєшся. Все що дружина подала до столу полетіло на підлогу. Роман навіть води не випив. Пішов на роботу голодний
Роман невдоволено поглянув на дружину: — Знову солянки своєї наварила? А що, уява не працює? Не могла чимось смачнішим чоловіка нагодувати. Он інші жінки, хоч і не мають
Тоді, мені шестирічному пацану довелося вперше зрозуміти, що таке бути дорослим. Я прав за сестричкою колготки і марлеві підгузки, під керуванням маминого голосу готував нехитрі страви для всієї родини, прибирав в домі, заколисував на старій колясці маленьку дівчинку, яка з волі Божої була зовсім некапризною і слухняною. Досі відчуваю, що є ниточка, яка мене пов’язує з сестричкою
Відразу після того як з’явилася моя сестричка мама сильно занедужала. Ходити не могла. Батько працював в академії наук, у нього було купа аспірантів, і я його не бачив
Одного разу до мене в кабінет заходить жінка, років сорока п’яти. Сідає і починає розмову про те, що вона колишня дружина мого чоловіка, що я у нього вже п’ята дружина і що він мене зараз покине, як і всіх колишніх своїх дружин.
З чоловіком ми познайомилися через Інтернет. А що, це зараз дуже навіть поширений вид знайомств. Я вже не молоденька дівчинка, щоб бігати по кафешках в пошуках свого судженого.

You cannot copy content of this page