Головна

Історії з життя

– І чого розійшовся? Що ж я таке сказала? Правду. Святу правду. Прийшло до нас бідне, босе, живе на усьому готовому. А ще, бач, хвоста дере, як те теля, що перший раз на волю вибігло. Цабе велике! Ксенчин син. Тільки й уміє, що татом називатися, а раду тим дітям хай дає хтось… Трудяга великий – тисячу гривень за місяць принесе й думає, що озолотив сім’ю. Х-ха!
Історії з життя 0
– Настала б для вас лиха година з усіма вашими достатками, килимами й перинами! Як ви мені вже гарячого сала за шкуру залляли цими випоминками? Карга! Роби на
На подвір’я заїжджає «крутий» автомобіль. З нього кремезний чолов’яга висаджує малого хлопчика. Сам сідає у машину й від’їжджає. А хлопчик залишається стояти посеред порожнього подвір’я. Першою до покинутої дитини кинулася Оксана. Це був… Максимко! В руках він тримав аркуш, на якому було написано: «Дитина нам не потрібна. Повертаємо її назад»
Історії з життя 0
Мене завжди дивував і навіть вражав отой дивний зв’язок між матір’ю й сином, що бачила я у стосунках цієї родини. Бо Оксана і Максимко – мама й син
— Я б хотіла відмовитися від дитини, — невпевнено і з паузами відповіла схвильована Марина — Відмовитися?! — здивувалася Олена Дмитрівна. — Як?.. Ви така молода і вже відмовляєтеся? Держава допомагає молодим сім’ям, ось і знову допомогу підвищили, а ви відмовляєтеся. Не здумайте!
Історії з життя 0
Декілька днів тому сімнадцятирічна Марина стала матір’ю синочка. За висновками спеціалістів і результатами обстеження малюка визнали повністю здоровим. Жвава медсестра повідомила про це юній матері, але на обличчі
– Я бачила твої смс, ти часто є в журналі дзвінків, і я читала вашу переписку. Зрештою, я бачила вас разом на автобусній зупинці. Що ти робила на другому кінці міста? Звісно, очікувала Рому. Такі почуття не забуваються. І він не той чоловік, якого просто так віддають суперниці. Та ти програла. Рома кохає мене
Історії з життя 0
Аліна швидко йшла вулицею. Обабіч асфальтованої дороги білими свічами горіли каштани та розпускалися кущі бузку. Аромат стояв неймовірний. Дівчина на мить зупинилася. Вдихнула. Хотілося розправити крила і летіти
Довгоочікувана відпустка скінчилась зовсім не так, як мріяла Олеся. У своєму легесенькому, не по погоді, одягненому платтячку вона вже годину брела сама не відаючи куди. Ніби з повітря перед нічого не розуміючою дівчиною виринув дебелий юнак
Історії з життя 0
Довгоочікувана відпустка скінчилась зовсім не так, як мріяла Олеся. У своєму легесенькому, не по погоді, одягненому платтячку вона вже годину брела сама не відаючи куди. Ніби з повітря
Просто вирішила помститися коханому, довести, що зможу без нього і виходжу заміж за його рідного брата
Історії з життя 0
Не потрібно слів, коли горять мости. Мости, які ще кілька хвилин тому з’єднували і твоє життя між минулим і теперішнім, і тебе, ту наївну дівчинку, яка вірила красивим
—Можемо провести всі необхідні тести! Зараз наука все може, – наполягала горе матір. – ти моя дитина! Тести провели, батьківство підтвердили. І тут почалось…
Історії з життя 0
—Можемо провести всі необхідні тести! Зараз наука все може, – наполягала горе матір. – ти моя дитина! Тести провели, батьківство підтвердили. І тут почалось… Після закінчення школи Анжела
З першого ж дня свекруха їла сина, «поїдом» – довго спите, не так зробили, чому вона, тобто я, до круп полізла, адже там їх не ставила. А ще без стуку заходила в кімнату. Тижнями не говорила до нас. Коли чоловіка не було вдома, я сиділа в кімнаті і боялася вийти
Історії з життя 0
Залишилася сиротою у 18 років. Здається, ти вже доросла, раду можеш собі дати. Насправді, ще зовсім дитина, якій так потрібна мама. Батька не було. І ось зустріла я
Сьогодні зранечку забігла у переповнену маршрутку, настрій, зрозуміло, не сильно на підйомі, до того ж спізнювалася на роботу. Через зупинку в автобус зайшов дідусь з коштуриком, дістав з кишені дріб’язок копійками
Історії з життя 0
Сьогодні зранечку забігла у переповнену маршрутку, настрій, зрозуміло, не сильно на підйомі, до того ж спізнювалася на роботу. Через зупинку в автобус зайшов дідусь з коштуриком, дістав з
– Як же це так – переписати хату на чужу людину? – обурювалася сусідка тітка Катерина, коли Уляна Олександрівна, яка жила за три хати від неї, подарувала свій будинок жінці, яка три роки її доглядала.
Історії з життя 0
– Як же це так – переписати хату на чужу людину? – обурювалася сусідка тітка Катерина, коли Уляна Олександрівна, яка жила за три хати від неї, подарувала свій будинок

You cannot copy content of this page