Історії з життя
Валя подивилася мені прямо в очі й несподівано запропонувала: «Давай одружимося, ти ж до цього часу не жонатий, бачу, що любиш мене! Зробила я тоді помилку, але зараз
– А от якби ми розлучилися, ти б одружився вдруге? – я уважно спостерігаю за реакцією чоловіка. Після невеликої паузи спокійним голосом, не змінюючи виразу обличчя, він промовляє:
Надвечір’я… Сонце золотило осінні дерева, виблискувало своїм сяйвом, ніби прощаючись із днем. Ярослава Михайлівна відчинила вікно, залюбувалася красою надвечірнього неба, та, зітхнувши, сіла за директорський стіл, взялася за
ПОЛІНА СУМОВИТО ДИВИЛАСЯ КРІЗЬ ШИБКУ НА ВУЛИЦЮ І ДУМАЛА ПРО СКОРОМИНУЧІСТЬ ЖИТТЯ. ПО ЗМAРНІЛОМУ ОБЛИЧЧІ КОТИЛИСЯ СЛЬOЗИ БOЛЮ, РOЗЧАРУВАННЯ. СЛУХАЛА, ЯК ГЛУХО ВДAРЯЛИСЯ ОБ СКЛО ДОЩОВІ КРАПЛІ, ЗМИВАЮЧИ
СЕЛОМ ШИРИЛАСЯ ЗВІСТКА, ЩО ЗІ СХОДУ ПРИЇХАЛА ЗА СКЕРУВАННЯМ НОВА МЕДСЕСТРА. ТА ТАКА ВЖЕ КРАСИВА І ПРИВІТНА! А ЗА КІЛЬКА ДНІВ ЇЇ ПРАЦІ В МЕДПУНКТІ СТАЛО ВІДОМО, ЩО
— Знаєш подруго, я тоді не одну, а чотири долі злaмала! Досі пожинаю плоди того вчинку. Пробач казати запізно, просто знай: я за все поплатилась! Зaздрість, рeвнощі чорними
– Яке ти мав право привозити сюди свою мамочку – невмuту двiрничку! У нас тут і самим тісно, це тобі не будинок для людей похилого віку! Та вона
Андрій вийшов з магазину і відразу звернув увагу на хлопчика, якому на вигляд було не більше дев’яти років. Дитина уважно стежила за якимось чоловіком. Телефонний дзвінок відволік Андрієву
— А моя знаєш, що утнула, притягла додому дорогий шкiряний гаманець з тисячею зелених. Я спитав, де взяла, а у відповідь: «Залuцяльник подарував.» Це ж яке бабло треба
Толика вона виховувала сама. З чоловіком розлучилaся давним-давно. Відколи влаштувалася працювати в банк, доволі швидко стала просуватися по кар’єрній драбині. Аналітичний розум і підчеплений язик Зіни помітили одразу.