Любава повернулася швидше, ніж планувала. На подвір’ї стояла якась підозріла тиша. «Ось що я приготувала твоєму щастячку», –  сичала зусібіч… І таки приготувала
Є речі в нашому житті, про які дуже важко переповісти, бо неможливо передати відчуття від них. Де знайти слова, щоб описати, як пече зрада коханої людини, як біль
Коли цього разу Тарас увійшов до її хати з дорогоцінним подарунком, то з’ясував, що Наталка… вийшла заміж…
Теплі хвилі води здивовано розступилися перед парою зв’язаних золотих обручок і швидко їх проковтнули. Тарас утoпив свою любов, сидячи на березі дитинства, мов закам’янілий. А небо запитувало: «Навіщо
Так, значить! Він обманював її. І про те, що любить, і про те, що з дружиною мріє розлучитися, і про те, що щасливий з нею, з Вірою. Все виявилося словами! Її довірливість і закоханість обернулися випробуванням, в якому вона тепер живе, не знаючи, як їй виплутатися. А вона думала, що зустріла своє щастя. Господи, що ж їй робити?
У приміщенні церкви було похмуро і прохолодно. Струнка молоденька дівчина, зупинилася перед іконою Божої матері. Перехрестившись, застила перед нею. Ворушачи губами, вона довго молилася, хрестячись і кланяючись. Підходив
Ні! Вона не забула. Нічого не стерлося з пам’яті. Тоді, після весілля, свекруха, підперши руками боки, блискаючи очима і бризкаючи слиною, говорила досить таки неприємні речі. Нізащо обзиваючи Антоніну, жінка казала, що та вкрала в неї молодшого сина, зачарувала, і, як теля слухняне, повела на мотузці до свого дому
Похмуре листопадове небо сіяло мжичкою. Холодні крапельки стьобали по обличчю. Пара гнідих коней, поволі ступала грузькою польовою дорогою. Дві вузенькі колії швидко наповнювалися водою. Вона наздоганяла колеса, чвиркала
– Я писала тобі – ти не відповідав. Думала, листи не доходять. Коли зрозуміла, що при надії, вирішила сама до тебе приїхати. Добралася до твого університету, підійшла до хімічного корпусу, хотіла розпитати, як тебе знайти. Розпитувати не довелось – побачила тебе
Додому Олександр поспішав в піднесеному настрої. Уява малювала радісну картину затишної святкової вечері з коханою дружиною – при свічках. На це є поважна причина – річниця їхнього весілля.
Нашій таємниці вже 15 років. Я розповім її, бо чоловік вже знає, а значить -можна. Все почалась коли я носила під серцем мою донечку Юлечку. А виписували мене додому з двійнею
Нашій таємниці вже 15 років. Я розповім її, бо чоловік вже знає, а значить -можна. Все почалась коли я носила під серцем мою донечку Юлечку. А виписували мене
Віктор важко опустився на стілець. «Отже, не сказала, що при надії. Не встигла. Чи ще сама не знала? А що з того? Немає йому прощення і бути не може! Не повівся би він тоді так з дівчиною, можливо, і життя склалося б по-іншому. Його синочок не потрапив би до дитячого будинку, не побіг би у розпачі шукати маму
З Віктором ми знайомі майже 30 років. З усієї нашої шкільної компанії він був найкращим, найуспішнішим і дуже подобався дівчатам. Я теж була таємно в нього закохана, але
Світлана у цьому палаці сама – без дітей, без Романа (бо він тепер міг тижнями не повертатися додому), почувалася, як у клітці. Саме цього найбільше боялася. Ще важче стало тоді, коли подруга повідомила, що подібний палац Роман побудував своїй секретарці
Він любив повторювати, що найбільше випробування для чоловіків жінками, владою і випивкою. І все стверджував, що він міцний горішок. Оскільки до чарки завжди був байдужим, то вважав, що
Наступного дня Прокіп потягнув Поліну з дитинчам на перевірку. Поважний і досвідчений спеціаліст ошелешив донедавна веселого і щасливого тата
Рік тому Прокіп оженився вдруге. Чоловік вже розміняв сьомий десяток літ. Мав дружину, дітей і онуків. Здавалося би, чого ще бракує? Є добротне господарство. Завжди ходив в чистому
Заспокоївшись, що з дружиною все в порядку я вже збирався до сну. В цей час на її телефон прийшло смс. Прочитавши його, земля під моїми ногами захиталася
“Ми з дружиною жили разом 7 років. Дітей поки не планували, займалися кар’єрою і багато подорожували. Коли пішов розлад в наших з нею стосунках? Багато разів задавався цим

You cannot copy content of this page