– Пам’ятаєш, я казала, що своїх сусідів ледь в обличчя знаю? Так ось. Саме вони – сусіди, допомогли мені вижити (і це без перебільшення) та усе пережити. Вони з’явилися у моїй квартирі, коли я від рoзпачупросто сиділа й pидала. Це були Тоня і Люба. Вони купували мені продукти, мили посуд, прибирали і, у повному розумінні цього слова, годували мене, бо приносили мені те, що готували для своїх родин на сніданок, обід та вечерю
Сусіди – це люди, що живуть в одному будинку, одному під’їзді, одному дворі. Маю на увазі багатоповерхівки, а ще вони живуть на одному житловому майданчику, що називається поверх.
«Для чого цей цирк, Аню?» – його голос тремтів. Та Анні було не до цирку. Вона розплакалася, стала обзивати Терентія різними словами. Он, який він – бабій! Як добре, що вона розпізнала це вчасно. Справді, мудру пораду дала їй Галина
Уже третій день Анна навмисно виходить в парк поблизу санаторію, щоб побачити сивочолого вродливого чоловіка, який розкладає там мольберт і пише картини. Здається, вчора він помітив, що вона
— Ти не можеш звільнитись, ти ж розумієш? – чоловік говорив безапеляційно. – У нас кредит, а у мене на роботі неприємності. Ти якось “подинам” свого шефа ще хоч з пів року. А там усе й налагодиться
— Ти не можеш звільнитись, ти ж розумієш? – чоловік говорив безапеляційно. – У нас кредит, а у мене на роботі неприємності. Ти якось “подинам” свого шефа ще
— Хто ця дівчина? — запитав тихенько у продавчині. — Ох не питай! Нещасна дитина! Батько в хату мачуху привів, і життя не стало. Цього року школу закінчила. Срібну медаль має. А далі вчитись нікуди не пішла, бо мачуха заборонила. Хто ж за наймичку вдома буде? А дівчина вона добра, тиха. Гарна комусь доля випаде
Гірким і невеселим було дитинство Жені. Та й юність не тішила. Батько одружився вдруге через два роки після того, як не стало матері. Привів у дім Марисю, котра
Здавалося, все в Марії склалося якнайкраще і життя можна було вважати щасливим і безтурботним. Та це лише було видимістю для сторонніх. Насправді, у Сашка був один великий недолік. Він виявився надзвичайно pевнивим чоловіком. І хоча жінка ніколи не давала жодного приводу, Сашка це аж ніяк не заспокоювало
Марія виходила заміж. Не те, щоб вперше в своєму житті. Коли тобі за сорок про це вже якось не доводиться говорити. За матеріалами видання “Є”. Однак її серденько так
Від часу їхнього розставання минуло уже 10 літ, та жодна із місцевих красунь так досі й не припала йому до серця. А ще ці весни! Аж дратувався іноді: краще б із зими та одразу в літо. Аби лиш без вишень, без цвіту, без тривожних спогадів
Сон тієї травневої ночі, наче навмисно, оминав Семена, хоч як не кликав хлопець його до себе. Щось заважало спати, насторожувало серце, і він, узявши радіоприймач, тихенько, аби не
Якось у свекрухи зник золотий браслет. І вона безапеляційно звинуватила… Валю. Казала, що та нічого, крім гною, в житті не бачила, ось і спокусилася. Невістка клялась, що не брала. Та свекруха заявила: такій в квартирі не місце! Валя тремтячими руками складала в стареньку валізу свої нехитрі речі. Вадим стояв біля вікна і в’яло мимрив: «Мам, ну досить!». Валя вийшла в коридор. Покликала чоловіка, подивилась йому в очі і сказала: «Ти ж знаєш, що це не я». Він промовчав
Що може бути краще за весну! Після холодів, вітрів… Проклюнулась ніжна зелень. А небо… Яким високим та чистим стало воно! Я і Валя раді, що дочекались тепла, що
– Ти знаєш, сьогодні нашій дитині могло б бути три рочки. Як добре, що твоє сумління мовчить. Ти ж не знав, що відмовляючись від мене, ти відмовився від своєї дитини. Пригадуєш, як тоді все склалося
Таня уже близько двадцяти хвилин роздивлялася фото колишнього коханого. За матеріалами видання “Є”. Ні, просто випадково зайшла на його сторінку в соціальній мережі. В час сучасних технологій важко тримати
На прощання з братом багаті родичі «скинулися» аж по двісті гривень на поминальний обід. Брат-фермер навіть м’яса не виділив — мовляв, нині піст. Невдовзі не стало і старої Горпини
Відiбрав і пам’ять, і спадщину Коли приїжджаю у рідне село, завжди цікавлюся долею сусідів, знайомих. Обмінюємося думками про нинішнє життя-буття, згадуємо колишнє… Та останнього разу всі розмови на
Чоловік навіть не зрозумів, що вона не ночувала вдома. Все було. як завжди, він ні про що не здогадувався не запитував. Жив, ніби вона річ, яка належить лиш йому і нікуди не подінеться
Чоловік навіть не зрозумів, що вона не ночувала вдома. Все було. як завжди, він ні про що не здогадувався не запитував. Жив, ніби вона річ, яка належить лиш

You cannot copy content of this page