Історії з життя
Через три місяці мені на пенсію нарешті виходити. Уже ледь можу дочекатись того часу, хоча роботу свою я дуже люблю. На стіну календар повісила і закреслюю кожен день,
Стою кришу той салат і ледь себе в руках тримаю. Відчуваю, що ось-ось і пар вухами піде. Кілька разів намагалась натякнути йому, що він тут ніби як і
Вона просто вчепилася до мого сина, як та п’явка! Про яке одруження мова, коли йому лиш вісімнадцять років? Вона чи її батьки хоч мають крихту здорового глузду? Я
Юнаки Анатолій і Роман так потоваришували, що й дня один без одного прожити не могли: жили по сусідству у своїх бабусь, у коледжі на одній студентській лаві ось
Я мріяла, що буду музикантом, але біля нашого села була лиш така професія – педагог музичного відділення. – Це ще краще, – говорила мама, – І сама вчитимешся
Деколи погляд з боку трохи інший за той, що собі людина думає. Отак було й з нею: жила собі в батьківській хаті з братом і горя не знала.
Я хотіла бути щасливою вже зараз або в крайньому випадку – завтра після того, як мене кинув хлопець. В ті часи виїхати за кордон можна було лише за
Чую у двері хтось подзвонив іду відчиняти, а онук мене обганяє. Думала сам відчинити хоче, а він починає таке робити, що я ногами в землю вростаю. І тут
Справа йшла до весілля у нас і прийшов час знайомства батьків. Ще коли за столом сиділи, я помітила, що мама моя явно чимось дуже невдоволена, але мовчить. Та
Я виходжу заміж у червні. Весілля своє я вимріяла багато років тому. Вирішила зробити його на манер весіль закордонних із трьома подружками нареченої і одним, загальним кольором убрання