Погодьтеся, і в житті часто під пристойним «капелюхом» благородного красеня ховається зовсім не те, що здається на перший погляд…
Ця історія з вельми закрученим сюжетом, «режисером» якої став приємний в усіх відношеннях молодий чоловік.
Анні було двадцять дев’ять, коли вона познайомилася вперше зустріла Володю, і без пам’яті закохалася.
Через місяць Володька переїхав у її скромну однокімнатну квартирку, і потекли щасливі дні. Аня мало знала про свого коханого. Служить вертолітником, не раз бував у «гарячих» точках, неодружений, дітей немає. Але їй було цього цілком достатньо, адже він такий закоханий, ласкавий, щедрий…
Через тиждень Володя несподівано зник. Анька місця собі не знаходила. Як розшукати коханого, що з ним трапилося? Вона губилася в здогадах, гнала від себе думки про те, що її просто-напросто кинули, хоча і пригадувала, що смартфон свій він беріг, як зіницю ока, а коли йому хтось телефонував, виходив на кухню. Можливо, інша?
Його не було місяць, і коли він знову подзвонив в її квартиру, Аня, вже зневірена, серцем відчула: «Це її Володька!». А коли дізналася, що він мало не попрощався з білим світом, виконуючи важливе завдання «там», то відразу ж його пробачила.
Так вони і жили – коханий то з’являвся, то знову зникав. Але в цілому жінка була задоволена. Прив’язалась ще сильніше.
Якось вона дізналась, що при надії. Коханий дуже зрадів цій новині. Весь вечір майбутнє подружжя будувало плани, а рано-вранці Володя знову зник.
Ви думаєте, він з’явився через місяць з букетом квітів і пропозицією руки і серця? Ага, якраз! Через місяць зателефонував незнайомий чоловічий голос і глухо проридав, що він друг Володимира, який був з ним, коли це сталося. Так, Володі не стало. Але і в останні миті життя пам’ятав про кохану і все-таки встиг їй черкнути кілька прощальних слів. Друг сам заїхати до Ані не може, бо знову вирушає «туди». Але лист надішле їй звичайною поштою.
І лист дійсно прийшов. Навіть обгорілий, написаний кривими, наповзаючими одна на одну літерами. Анюта взяла його в руки і… втратила свідомість.
Після цього вона жила наче уві сні: не їла, ні пила, не раділа. І все згадувала свого Володьку.
І Бог знає, чим би це все скінчилося, якби не пильність старших сестер Ані. Вже не знаю, по яких каналах, але «вертолітника» все ж розшукали – цілого і неушкодженого. Виявляється, жив Володимир у сусідньому місті з дружиною і дитиною, працював далекобійником і часто їздив у рейси. А що до вертольотів, так це він в дитинстві в авіамодельному гуртку займався. Розголос був нечуваний. Аня могла б просити у Володі гроші, адже на той час вона вже стала матір’ю. Тішилась чудовим синочком. Але відмовилася. Він був негідним навіть для того, щоб допомагати її синові.
Фото – ілюстративне.
Передрук матеріалу без гіперпосилання на Intermarium.news заборонений!
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
