Діти всього три роки як в шлюбі, але постійно на межі розлучення. Я розумію, що це діло молоде, поки притруться і так далі. Але вся справа в тому, що чоловік нашої дочки родом з іншого регіону. Вона вчилася в тому місті в університеті і там же познайомилася зі своїм коханим. Після закінчення навчання вони стали жити разом. А коли дочка була при надії, то швидко зіграли весілля. Ну і жити вони так і залишилися далеко від нас, так як у зятя там своя квартира.
Незабаром у них з’явилась донечка, а ми з чоловіком стали бабусею і дідусем. Спочатку все в родині дочки розвивалося гармонійно. Але потім вони почали постійно з’ясовувати стосунки. І що найприкріше – після кожного такого концерту він виставляє нашу дочку з своєї квартири, і вона приїжджає з онукою і речами жити до нас.
Спочатку я дуже переживала, що діти розлучаться і сама брала участь в їх примиренні. Але зараз я навіть не знаю, як було б краще. Це відбувалося вже раз десять: спочатку вони голосно щось одне одному доводять, а потім зять виставляє мою дочку геть з дому; вона приїжджає до нас, плаче. А потім її чоловік дзвонить їй і вона повертається знову до нього. Я думала, що чоловік спробує якось по-чоловічому поговорити з зятем і напоумить його. Але після їх бесіди чоловік сказав, що у дочки свої таргани, нехай вони самі розбираються.
З моїм чоловіком у мене була ще окрема розмова. Як би там не було, я вважаю, що це повне неподобство виставляти свою дружину і дитину за поріг при найменшому непорозумінні. А у дочки абсолютно ніякої гордості: біжить до нього, навіть не думаючи.
Ось і сьогодні у них чергове примирення. Донька речі збирає квиток купує. Щаслива! А я вже так не можу. Поїду з нею і поговорю з її чоловіком. Що за казки такі. Яка б не була дружина, а гнати її туди сюди він права не має.
Головна картинка – pexels.
Передрук без гіперпосилання на intermarium.news – заборонено.